Предмет: Қазақ тiлi, автор: aiazhan310

2-тапсырма. Шоқанның «Ыстықкөл күнделігінде» барлык саяхаты, көрген-білгені толық зерделеніп, жазылып отырған. Өз сапар мақсатының картасын жасаған, ғылыми еңбек. Қалай ойлайсыз, қазіргі уақытта Шоқанның осы еңбегінің маңызы бар ма? Тарихи құндылығы неде? Ойынызды жинактап, ойтолғау жазыңыз.​

Ответы

Автор ответа: hamzailyas0808
9

Ответ:

Шоқан Уәлиханов 1856 жылы Ыстықкөл аймағына сапарға шығып, жол бойы көрген-білгенін қағазға түсіріп, күнделік ретінде жазып отырған. 18 сәуір мен 23 маусым аралығында жазылған. Бұл сол заманға ерекше жаңалық боп енді. Сол заман демей-ақ қазірдің өзінде осындай әрі күнделік, әрі әдебиет, әрі тың зерттеу еңбегі ретінде жарық көрген осындай құнды туынды жоқтың қасы. Шоқан Уәлихановтың «Ыстықкөл сапарының күнделігі» еңбегінің жаңашылдығына бойлап көрейік.


aiazhan310: спасибо
hamzailyas0808: Лучший ответ кылшы пожалуйста
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: alinatolmacheva1983
Напишіть Контрольний переказ.Розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі
Ось текст Був у нашому селі скляр. Це був невисокий худий чоловічок з маленьким, ніби зібганим у кулачок обличчям. Те дрібне личко по самі очі заросло густою щетиною. Тому, хто бачив скляра вперше, здавалося, що він тримає в зубах широку щітку. Очі, як і годиться скляреві, були наче відлиті з надзвичайно прозорого скла.Роботи скляреві ніколи не бракувало.Славився він умінням так ставити шибку, такою замазкою прикріпити її, що вже й рама потрухлявіє він часу, а скло тримається, як припаяне.Коли скляр працював, його дрібне заросле обличчя ставало поважним і урочистим, а очі сяяли. Склив він швидко і вправно.Перед тим, як приступити до роботи, скляр завжди скидав шапку, хоч би який мороз не був надворі. Він обережно брав величезні шматки скла, відмірював, не користуючись лінійкою, проводив алмазом. Тоді тихенько постукував уздовж тієї лінії, злегка натискав пальцями. Трісь! Шибка була готова.Вставивши шибу, скляр трохи відходив, схиляв голову набік і дивився. Прозорі його оченята сяяли такою неприхованою втіхою, що всі навколо проймалися шанобливим і урочистим настроєм.Незабаром у селі закінчили будувати нову школу. Біля її високих і широких вікон скляр не працював, а священнодіяв. Уночі дві шибки хтось побив. На землі видніли блискучі скалки, валялися дві цеглини.Підійшовши уранці до покалічених вікон, скляр оніміло застиг. Повільно нагнувся, підняв цеглину і раптом заплакав. Моторошно було дивитись, як плаче доросла, стара людина, навіть не витираючи сліз, що зависали на густій щетині.
Срочно потрібно виконати будь ласка