Предмет: Українська література, автор: shulganlubov6

І.Котляревського "Наталка Полтавка" написати ОБОВ'ЯЗКОВУ для ВСІХ письмову роботу-скласти порівняльну характристику однієї пари героїв за планом: 1.Соціальний стан,посада 2.Риси характеру. 3.Ставлення до Наталки. 4.Чим сподобався,запам'ятався цей герой. АБО Петра і Миколи АБО возного і виборного АБО Терпелихи та Наталки

Ответы

Автор ответа: Аноним

Ответ:

Петро - возний

1. Соціальний стан, посада - Петро - молодий возний, працює на тесляра. Микола - виборний, багатий козак.

2. Риси характеру - Петро - працьовитий, вірний, хоробрий. Микола - гордий, владній, жорстокий.

3. Ставлення до Наталки - Петро - любить Наталку і готовий захищати її. Микола - хоче заволодіти Наталкою, вважає її своєю власністю.

4. Чим сподобався, запам'ятався цей герой - Петро сподобався своєю відданістю Наталці, трудовитістю і людяністю.

Таким чином, Петро і Микола - це два різні герої з різним соціальним станом і характером, але обидва вони мають важливе значення для розвитку сюжету та образування Наталки в "Наталці Полтавці".

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Алгебра, автор: Clearheadedgrandfath

1. Познач формулу суми кубів двох виразів. A (a+b)³ = a³+3a2b+3ab² + b²; Ба³+b³ = (a+b)(a²- ab + b²); Ba³+b³ = (ab)(a² + ab + b²); Г інший варіант відповіді:

2 года назад

Предмет: Литература, автор: dianamelnichenko688

ТЕРМІНОВООО!!!!!хто є автором цього тексту та його назва:Мені навіть дух забило. Ніколи, аж до цих останніх днів я не усвідомлював, що таке “існувати”. <…>
Всі ми були збіговиськом незграбних існувань, накинутих самі собі, які не мали жодного резону бути саме тут, і кожне з нас було спантеличене й занепокоєне, відчуваючи себе зайвим серед інших. Зайвість – оце єдиний зв'язок, що його я міг установити між цими деревами, решітками й камінням.
Я сам – кволий, втомлений, гидкий сам собі, істота, яка перетравлює їжу й гойдається на хвилях сірих думок, ‑ я теж зайвий. Моє щастя, що я не відчував цього, я просто осягав це розумом і був пригнічений, боячися відчути (ось і тепер я боюсь, боюсь, що воно вхопить мене за потилицю й підійме, мов хвиля). Я невиразно думав про самогубство, щоб знищити хоч одне з цих нікому не потрібних існувань. Зайвою видавалася навіть моя смерть, мій труп, моя кров на камінні, на землі між деревами, в глибині цього осміхненого парку. І моє поточене тіло було б зайвим у цій землі, яка прийняла б його, а потім і мої кістки, чисті, обгризені, білі, як зуби, все одно були б зайвими: я зайвий на безвік».