Предмет: Українська література, автор: veronkilusik

літературно критичний твір на тему У чому цінність оригінальної літератури Русі-України​

Ответы

Автор ответа: nesenkol39
0

Ответ:

Оригінальна література Русі-України є скарбницею культурної спадщини та національної ідентичності. Цінність цієї літератури полягає в тому, що вона віддзеркалює духовність, історію та унікальний світ українського народу. Оригінальна література Русі-України допомагає зберегти мовну та культурну спадщину, передає цінності та традиції, інспірує до самовиразу та самоідентифікації. Вона є джерелом натхнення для поколінь та сприяє розвитку національної свідомості.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: katyalevchenko09
Срочно допоможіть написати переказ "перша вчителька" даю 100 балів.
По цьому тексту!!!
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Як перша велика і чиста любов, моя перша вчителька живе завжди молодою і весняно прекрасною, щедрою…
Вона вчила мене впродовж трьох літ. Я дякую саме їй першим пробудженим інтересом до всього прекрасного в казці і пісні, до скарбів духовних нашого народу.
Було перед Різдвом.
Наша вчителька була в тім настрої, коли сама людина стає як свято – піднесеною та врочистою. Всім легко було на уроках: вчителька про щось радісне нам розповідала, а потім просила хлопців поколядувати.
Хлопці зібралися гуртком. Проспівали першу, другу колядку, в класі ставало якось незвично, небуденно. Бо в самих колядках повідалося про все, що міг витворити народний талант в думці й турботі, аби земля родила щедро, аби сади рясніли густо, аби хліви з худобицею були повні, аби зелене вино саджене наливалося соком сонячним…
Коли хлопці відспівували колядок, вчителька сиділа мовчки, задумана. І в класі було тихо, так тихо. Вона піднялася, пройшлася поміж лавиць й спершу поволі, ніби все збирала думки, почала говорити нам про народні звичаї і красу в них, про багатство вигадки й велику чистоту. Вона повідала нам про пісні і казки, про чудодійні чари рідної мови і всього, що є рідним і прекрасним на батьківській землі. Ми слухали захоплено, і нам було вже жаль того, хто рідну землю любити не навчився, у кого не серце, а камінь до пісні і казки, хто знехтував і забув мову дідів і прадідів, кого понесло по чужих холодних світах… Ніхто цікавішої бесіди в той день з нами провести не міг.
Все нами приймалося таким, яким подавала його наша вчителька, відкриваючи цілий світ великого й світлого. І ми вже гордилися своїм рідним краєм, чули себе такими багатими, такими багатими…