Предмет: Математика, автор: kamila2819

Гіпотенуза прямокутного трикутника дорівнює 5 см, а довжина
одного катета - 4 см. Знайти косинус кута, що лежить проти відомого
катета. СРОЧНО

Ответы

Автор ответа: ugenius
0

Щоб знайти косинус кута, який лежить проти відомого катета, можна скористатися відношенням, відомим як теорема Піфагора. За цією теоремою, сума квадратів довжин катетів дорівнює квадрату гіпотенузи.

За відомими даними, гіпотенуза дорівнює 5 см, а довжина одного катета - 4 см. Позначимо другий катет як x (він невідомий).

Застосовуючи теорему Піфагора, маємо:

4^2 + x^2 = 5^2

16 + x^2 = 25

x^2 = 25 - 16

x^2 = 9

x = √9

x = 3

Тепер, коли ми знаходимо довжину другого катета (x = 3 см), можна знайти косинус кута, що лежить проти цього катета. Косинус кута визначається відношенням прилеглого катета до гіпотенузи.

Косинус кута (θ) = прилеглий катет / гіпотенуза = x / 5

Косинус кута (θ) = 3 / 5

Отже, косинус кута, що лежить проти відомого катета, дорівнює 3/5.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: fkeclwz
ДАЮ 50 БАЛЛОВ
Висловіть власне ставлення до описаних подій. Доповніть текст своїми міркуваннями.

ІКОНА
Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити.
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
— Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верескнув він.— Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «під впливом інженери, згідно з якими архітектурний стиль».
— Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
— Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
— Давно. З рік тому, у місті.
— Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
— Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
— Діти мої, мабуть, до ранку не доживу,— з натугою вилітали з побілілих уст слова. — Довго я ходила по цій землі. Живіть і ви довго. Ікону бережіть. І вона вас оберігатиме. (362 сл.)(За С. Соловйовим).