Предмет: Химия, автор: fotozenavikaia

прожарювання мідного дроту що спостерігали?​

Ответы

Автор ответа: abob334
0

Якщо ми говоримо про прожарювання мідного дроту на відкритому повітрі, то ми можемо спостерігати наступні явища:

Загартовування: коли мідний дріт нагрівається, він починає змінювати свою структуру та стає більш твердим і крихким.

Окислення: під час нагрівання мідь взаємодіє з киснем повітря та утворює окиснені сполуки. Це може призвести до утворення окисної плівки на поверхні дроту.

Зміна кольору: при нагріванні міді з'являється різний колір, в залежності від температури. Починаючи від блідо-жовтого коліру при кімнатній температурі, колір міді змінюється на червону, оранжеву, жовту та білу зі збільшенням температури.

Розширення: мідний дріт розширюється під час нагрівання через збільшення розмірів мідних кристалів.

Випаровування: при високих температурах мідний дріт може випаровуватися та утворювати пари міді.

Важливо пам'ятати, що прожарювання мідного дроту на відкритому повітрі може бути небезпечним, оскільки мідь може виділяти токсичні пари. Тому, якщо вам потрібно прожарити мідний дріт, краще зробити це в хорошо провітрюваному приміщенні або використовувати спеціальну обладнання для прожарювання металів.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: freshmaks780
скласти складний план до тексту НАВІЩО НАМ УКРАЇНОЗНАВСТВО Ми століттями не мали власних шкіл, вузів, друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його істо- рію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі. Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі. Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали ім- перські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з'явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачи- ли свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та леген- дам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного «я». Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали. І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам'ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі. Яку багатоманітну й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Які своєрідні музику, театр,архітектуру, образотворче мистецтво! Усе це нашої, спільно твореної книги українознавства. складники великої Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкіль- ний предмет. Час пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю. Предмет «українознавство» не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша не напад і не загарбан ня чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього «я». Українознавство це пояснення того, чому ми такі, які - є сьогодні. Це пізнання не лише наших чеснот, а й хиб та вад, що прирікають нас важко жити. (330 слів) (За В. Шевчуком.)​
Предмет: Литература, автор: Аноним
Предмет: Математика, автор: marina161274