Предмет: Українська література, автор: andrejpro254

твір на тему Справжні сини-патріоти

Ответы

Автор ответа: turchenkonazar31
1

Чимало останнім часом говорять про патріотизм, особливо сьогодні, коли постає питання про любов до рідної землі, уміння і бажання її захищати навіть ціною власного життя. Точаться суперечки, кого можна назвати патріотами, адже є люди, які обожнюють красу рідного краю, користуються її благами, але скаржаться на оточення; є такі, що люблять минуле і критикують сьогодення; є й такі, що голосно сповіщають про свою любов до України і народу; є й такі, кого мало хто знає, але вони своєю невтомною працею примножують матеріальні цінності; є герої, які зі зброєю в руках захищають честь і незалежність своєї держави, віддаючи за неї життя… То хто ж справжній патріот?!

це інше

На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. Інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок України віддали за неї найдорожче — життя. Ми стали свідками цього. Події Майдану, війна на Сході… І досі проливається кров найщиріших патріотів.


andrejpro254: спасибо!
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: tugooo41
Випишіть ВСІ ЧАСТКИ, укажіть їх розряд за значенням:

Був травневий сонячний ранок. На зелених луках за селом розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на
срібних струнах жайворонок. Ці і тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулася. Їй стало так радісно, що захотілося, щоб цілий світ бачив її усмішку. Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішав. Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був
похмурий, брови пасуплені, в очах злість. Дівчинка несла назустріч дідо-ві усмішку. Вона сподівалася, що він зараз усміхнеться. Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним. Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла пазу- стріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!». Та дід не усміхався. Погляд його залишався похмурий, брови насуплені, очі - злі. Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. І тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зеле- ний лут посірів. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитнее небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла.
мов струмок. Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але спина здавалася їй злою і непривітною. Дівчинка йшла собі луками далі. Е серце затремтіло, коли вона поба чила, що знову назустріч хтось іде. То бабуся, з ціпком старенька дибає. Дівчинка пасторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. i I така була добра та щира і усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав. Знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджо и джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.

Помогите пожалуйста​