Предмет: Химия, автор: maksprimak97

Для полного сгорания 12,8 г метанола необходим кислород объем (н. У.) которого равен


zubareva45: Извини, я в решении допустила ошибку. Не раставила коэффициенты. Поэтому решения написала в комментариях.

Ответы

Автор ответа: Iskinhead
0

Ответ: 13,44 л.

Объяснение:

2 CH3OH + 3O2 = 2CO2 + 4H2O

ν CH3OH = \frac{12,8 г.}{32 г/моль}

ν CH3OH : ν O2 = 2:3

ν O2 = 0,6 моль

1 моль - 22,4 л

0,6 моль - х л

х= 0,6*22,4= 13,44 л


zubareva45: Дано:
zubareva45: m(CH3OH)=12,8г. Vm=22,4л./моль н.у V(O2)-? Решение: 1. M(CH3OH) =32г./моль 2. n(CH3OH)=12,8г. /32г./моль=0,4моль 3. 2CH3OH + 3O2 = 2CO2 + 4H2O а)по уравнению реакции: n(CH3OH)=2моль n(O2)=3моль б) по условию задачи:n1(CH3OH)=0,4моль n1(O2)=0,6моль 4. V(O2)= n1(O2)xVm=0,6мольх22,4л./моль=13,44л. 5. Ответ: V(O2)=13,44л.
Автор ответа: zubareva45
1

Ответ:

для полного сгорания 12,8г. метанола потребуется 8,96л ктслорода.

Объяснение:

Дано:

m(CH₃OH)=12,8г

Vm=22,4л./моль

(н.у)

----------------------------

V(O₂)-?

Решение:

1. Определим молярную массу метанола:

M(CH₃OH)=12+3+16+1=32г./моль

2. Определим количество вещества метанола в 12,8г.:

n₁(CH₃OH)=m(CH₃OH)÷M(CH₃OH)

n₁(CH₃OH)=12,8г.÷32г./моль=0,4моль

3. Запишем уравнение реакции горения метанола:

CH₃OH + O₂ = CO₂+ H₂O

по уравнению реакции:

n(CH₃OH)=1моль  n(O₂)=1моль

по условию задачи:

n₁(CH₃OH)=0,4моль  n₁(O₂)=0,4моль

4. Определим объем кислорода количеством вещества 0,4моль:

V(O₂)=n₁(O₂)xVm

V(O₂)=0,4мольх22,4л./моль=8,96л.

5. Ответ: для полного сгорания 12,8г. метанола потребуется 8,96л ктслорода.


zubareva45: Дано: m(CH3OH)=12,8г. Vm=22,4л./моль н.у V(O2)-? Решение: 1. M(CH3OH) =32г./моль 2. n(CH3OH)=12,8г. /32г./моль=0,4моль 3. 2CH3OH + 3O2 = 2CO2 + 4H2O а)по уравнению реакции: n(CH3OH)=2моль n(O2)=3моль б) по условию задачи:n1(CH3OH)=0,4моль n1(O2)=0,6моль 4. V(O2)= n1(O2)xVm=0,6мольх22,4л./моль=13,44л. 5. Ответ: V(O2)=13,44л.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: angelinasafonova1503
ПОМОГИТЕ!!!!!!! СРОЧНО!!!!!!ЗАВДАННЯ 1) Пригадайте (усно) ознаки публіцистичного стилю (мету, сферу використання, основні ознаки, жанри, актуальні теми, мовні особливості). 2)Прочитайте подану нижче статтю, складіть і запишіть до неї складний план.


Це був звичайнісінький тролейбус, а в ньому їхали звичайнісінькі пасажири, кожен зі своїми проблемами і клопотами. Неподалік від дверей стояв хлопчик, імовірно, шестикласник, зі значком, на якому був зображений Брюс Лі; хлопчик думав про щось своє й ні на що не звертав уваги.


На одній зупинці до тролейбуса увійшла жінка, інтелігентна на вигляд, гарно одягнена. Проходячи до середини салону, вона не змогла розминутися з хлопчиком і одразу голосно й різко заговорила, відразу розвіявши свій імідж інтелігентної жінки.


– Ти чого стовбичиш тут? Не бачиш, що люди заходять? Ти що, не можеш відійти убік?


Пасажири почали озиратися. Опинившись у центрі уваги, хлопчик знітився і похнюпився. Та, напевно, жінці сподобалася роль публіч­ного ментора, і вона повела далі:


– Ви тільки погляньте – він собі мовчить. Йому й на думку не спаде, що потрібно попросити вибачення.


Хлопчик знітився ще більше. А в тролейбусі розгорілася дискусія про невиховану сучасну молодь, про невдячність і безкультурність дітей, задля яких суспільство затрачає стільки зусиль і коштів…


– Чому ти очі відводиш? Щось не віриться, що тобі може бути соромно, – знову взялася за школяра жінка. – Дивись-но, він собі ще й якогось фашиста на куртку начепив, – продовжувала вона свою педагогічну «атаку», цього разу спрямувавши її на значок із зображенням Брюса Лі. – Ти знаєш, хто там намальований і що там написано?


Жінкою явно заволодів виховний азарт. Вона сповістила на весь тролейбус, що десять років пропрацювала у школі, що набачилась ще не такого і на всі сто відсотків впевнена, що цей хлопчисько є нестерпним учнем і домашнім тираном, що він, звісно ж, у поганій компанії та й взагалі за ним колонія плаче…


Педагогічна «екзекуція» тривала доволі довго. Урешті-решт на одній із зупинок об’єкт виховання не витримав і вибіг із тролейбуса. Хлопчина був розгублений, знічений, у його очах стояли сльози. Він нікуди не пішов, а залишився чекати наступного тролейбуса. Йому треба було ще їхати далі…


На жаль, люди, яким доводиться користуватися громадським транспортом, нерідко виходять із нього з поганим настроєм, брудним взуттям і відірваними ґудзиками. Але ніщо так не пригнічує мене, як подібні до описаного випадки «тролейбусної педагогіки», причому об’єктами її часто стають не тільки діти.


Пригадую такий випадок. В автобусі біля вікна, ближче до переднього входу, сиділа молода жінка в шубі, замріяно дивлячись у вікно. Людей дедалі більшало, було серед них і чимало літніх. Бабуся, яка стала біля жінки, почала голосно розмірковувати про те, яка невихована нині пішла молодь, що навіть місцем не поступиться; яку дорогу шубу має дівчина, а де ж її совість… Докори посипалися, як град, поборницю ввічливої поведінки підтримали й інші пасажири, а молода жінка все дужче блідла.


Коли автобус під’їжджав до наступної зупинки, жінка поволі підвелася і мовчки почала протискуватися до виходу. Всі враз змовкли: стало зрозуміло, що вона вагітна і до пологів залишилося небагато часу. Вийшовши з автобуса, жінка залишилася на зупинці – чекати наступного. І вигляд у неї був дуже пригнічений.


Ніхто у неї не попросив вибачення, але всі почувалися ніяково. Усі, крім войовничої бабусі, яка, вочевидь, і знати не хотіла, що і в інших людей, навіть молодих, теж бувають проблеми…


А могло ж бути й по-іншому. «Дівчино, чи не могли б ви поступитися мені місцем – мені дуже важко стояти». Жінка відповіла б: «Вибачте, я вагітна», – і хтось із пасажирів неодмінно запропонував би бабусі місце. І не було б конфлікту, не було б поганого настрою – якби бабуся виявила лиш трохи тактовності й терпіння.