Предмет: Українська література, автор: PopКorn

СРОЧНО!!!!!
Це на завтра!!!!
Дві теми, одну на вибір.
1.Весілля - енциклопедія українського фольклору.
або
2. У піснях- історія нашого народу.
Допоможіть, будь-ласка!

Ответы

Автор ответа: Tanya1manya
10

Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає. Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії. «Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов’язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль. У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту. У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можнавивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна – те, що так потрібно всім і завжди.

Похожие вопросы
Предмет: Немецкий язык, автор: Марсилин1
Предмет: Другие предметы, автор: ulik1376
Помогите пожалуйста, татарскую сказку на русский перевод сделать,у меня не получается.
Тавык, Тычкан һәм Көртлек бергә торалар икән. Беркөнне Тавык арпа бөртеге тапты.

— Арпа таптым, арпа таптым! Аны тегәрмәнгә кем алып бара?

— Мин бармыйм,— диде Тычкан.

— Мин дә бармыйм,— диде Көртлек.

Нишләргә? Тавык арпаны тегермәнгә үзе алып барды.

— Өйгә онны кем алып кайта? — дип сорады Тавык.

— Мин алып кайтмыйм,— диде Тычкан.
— Мин дә алып кайтмыйм,— диде Көртлек. Яхшы. Тавык онны үзе алып кайтты.

— Ипине кем изә? — дип сорады Тавык.

— Мин измим,— диде Тычкан.

— Мин дә измим,— диде Көртлек. Тавык ипине дә үзе изде.

— Мичкә кем яга? — дип сорады Тавык.

— Мин якмыйм,— диде Тычкан.

— Мин дә якмыйм,— диде Көртлек. Тавык мичне дә үзе якты.

— Мичкә икмәкне кем куя? — дип сорады Тавык.

— Мин куймыйм,— диде Тычкан.

— Мин дә куймыйм,— диде Көртлек.

Тавык икмәкләрне дә үзе куйды. Икмәкләр бик тәмле — булып пештеләр.

Тавык аларны алып өстәлгә куйды да:

— Ә икмәкне кем ашый? — дип сорады.

— Мин ашыйм,— диде Тычкан һәм өстәл янына килеп утырды.

— Мин дә ашыйм,— диде Көртлек, ул да килеп утырды.