Предмет: Українська мова, автор: apple9756

ПРОЧИТАЙТЕ ТЕКСТ І ВИКОНАЙТЕ 15 ЗАВДАНЬ ДО НЬОГО. ЦИФРАМИ ПОЗНАЧЕНО АБЗАЦИ В ТЕКСТІ. ПЕРШЕ ЗАВДАННЯ — ПІСЛЯ ТЕКСТУ. ТЕКСТ: (1)Збирались ми на косовицю завжди довго. Вже було сонце зайде, а ми ще збираємось. Нарешті батько востаннє оглядає воза, чи нічого не забули. І ось відчиняються ворота, мати хреститься і щось проказує, коні рушають — ми їдемо. (2)Я не оглядаюсь. Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий. Довго вириватимусь я в дорогу, поспішаючи в тривожну далечінь. Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів'є гніздо в моєму серці. Тільки я ще нічого не знаю про це. (3)Я лежу на возі. Навколо, спинами до мене, дід і батько з косарями. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер. До Десни верстов п'ять дуже складної дороги. Переїхати треба було дві великі калюжі, два мости, потім два хутори і село Мале Устє, далі треба їхати вздовж річки крутим берегом, далі на гору і з гори - і аж там, над самою Десною, було моє царство. (4)По дорозі косарі гомоніли про різне, злазили з воза перед калюжами, потім сідали. І я знов бачив навколо себе вгорі їх велетенські спини, а над спинами і косами, які вони тримали в руках, як воїни зброю, у високому темному небі світили мені зорі й молодик. Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами. Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом з нами, і я непомітно лину в сон щасливий. (5)Прокидаюсь я на березі Десни під дубом. Пахне в'ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода ласкава, солодка. І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс - гриби. У лози - ожина. У кущі - горіхи. В озері воду скаламучу - риба. Отак я раюю днів два або три, аж поки не скосять траву. (6)Тільки було це так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлінною в стомленій уяві. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов та казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах (За Олександром Довженком). ПИТАННЯ 1: ПОЗНАЧТЕ СТИЛЬ ТЕКСТУ

Ответы

Автор ответа: zipbib27
0

Ответ:

художньо-описовому стилі.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Геометрия, автор: acedrik40
Предмет: Русский язык, автор: prostodikk
Жил на свете батыр Карахан. Он любился в девушку по имени Айша-биби, дочь
оего застого врага. Отец девушки не дават благословення, тога Карахан ворвался в
, схватил свою возлюбленную и умчался прочь. Разгневанный отец направил вслед за
ми своих страсников и приказал убить обоиск
Долго бежан mобленные спасаясь от погони. Устав за несколько дней
прерывной скачки, девушка на искупаться в реке Асу, на берегу которой они
становились отдохнуть. Но страсники oтa подстерегли их. Они подложили в головной
ор девушки - саукеле - степную поку. Девушка искупалась в теплой речной воде и
ала олеваться. Тут-то и ужалила ее простая змея. Айша-Биби потеряла сознание, и
ло ясно, что она умирает. Тогда батыр Каран понял ее на руки и понес в ближайшній
к муле, чтобы получить благословение. Всего несколько минут дилось к семейное
стье. Alimа умерла на руках батыра. В тот же час и день Карасан поклялся любить ее
Но.
На том месте, где умерла Айша-Биби, позднее был построен мазар. Радом с ним
реа построи на себе маnар в таком месте, откуда был бы виден маошей Али.
обы после смерти быть вместе с любимой. До последних своих дней батыр Карахан,
алеты в белые олекты, жил недалеко от могны Айша-Биби, молись богу. За
божность и сватость народ е считать Карахана світьм.
Мmonel Ana-бибн mumеrеном іn оrrереснейших и уникальных памятников
тектуры Карандскоll nон, не имеющим аналогов в архитектурно-строительной
туре Костана и средней Азии. Он поке яето местом помочееnа, так как место имения​