Складіть усний твір "Дума про щасливу й мирну Україну" пожалуйста срочно!!!!! даю 100 балів!!!!!!!
Ответы
Ответ:
Велика Україна, земля мудрості та терпіння, у твоєму серці б'ється бажання світу. Сонце твоєї історії висвітлює шлях до щастя, і дума про благополуччя наповнює наші серця.
На твоєму ґрунті ростуть надія і воля, наче ніжні квіти на полі свободи. Давайте разом поклонимося цим гарним мить і мріям про дні, коли вітри перемир'я будуть нести лише добро і розуміння.
У наших очах відбивається світле майбутнє, де сусіди будують мости дружби, а світ стає єдиною мовою, яку ми говоримо. Нехай кожен крок на твоєму ґрунті буде кроком до згоди та радості, а кожна розмова — мостом до розуміння.
Объяснение:
извините, я русская и не совсем поняла про что нужно писать
Ответ:
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.
Колись Іван Франко у Пролозі до поеми "Мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену Батьківщину, про принизливе становище українського народу:
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожу,
Людським презирством, ніби струпом,
Вкритий!
Але останні строфи Прологу передають непохитну віру поста в національне відродження рідної землі.
Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!
ПОЖАЛУЙСТА ПОМЕТЬ ЭТОТ ОТВЕТ КАК "ЛУЧШИЙ" БУДУБЛАГОДАРНА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!