Предмет: История, автор: yrkyrk44

§ 2. якщо людина викриватиме людину у чаклунстві й доведе, то та, яка звинувачувалася, піде до божої річки (тигру та євфрату) та плигне у воду. якщо її поглине божа річка, то позивач забере її майно. а якщо та божа річка залишить її живою, то натомість неї та, яка викривала у ча¬клунстві, має бути забита, а виправдана божою річкою забере її майно.

Ответы

Автор ответа: sanu4sek
1

Ответ:У великому місті Вавилоні, в епоху, коли правив цар Хаммурапі, судові справи були розглядані суворо та справедливо. Судити людей і вирішувати їхні справи було покладено на суддів, які мали високий авторитет у суспільстві.

Позивачі мали складну задачу довести свою правоту перед судом. Якщо хтось звинувачував іншу людину у чаклунстві, вирішення справи випадало на рішення великої божої річки, що тече між Тигром та Євфратом. Цей непередбачуваний суд визначав вину або невинність звинуваченої.

Покарання було жорстким за вчинення злочину, таким як крадіжка. Злодії, які крадли з божого храму або палацу царя, мали бути забиті, а також ті, хто наслідував їх приклад.

Судді несли велику відповідальність за свої рішення. Якщо суддя переінакшив вирок після того, як вже ствердив його печаткою, він сам ставав об'єктом судового провадження, під час якого йому доводилося заплатити значні суми.

Система суду вимагала від суддів порядності та справедливості, інакше вони ризикували втратити своє місце та зазнати значних фінансових втрат. Судді були віддані принципам справедливості, забезпечуючи, що правосуддя в Вавилоні було суворим та недвозначним.

Искать похожие ответы

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: zyzyavocado
Предмет: Українська мова, автор: uhrinoksana
Предмет: Қазақ тiлi, автор: Аноним
Адамның атының сүйкімді болуы да – зор бақыт па деймін. Мәселен, Мұрат, Болат,
Ербол, Бақыт деген аттарды алып қараңдаршы. Айтуға да ықшам, естір құлаққа да
жағымды. Әрі мағына жағынан да қазақ тілінен сабақ беретін Майқанова тәтейше
айтқанда, бұлар – жоғары идеялы есімдер. Мұндайлар өз атын кәдімгідей мақтаныш
көріп, біреумен таныса қалса, мәнерлеп, көтеріңкі дауыспен айтады. Ал енді айтуға да,
естуге де қолайсыз есімдер бар. Өзге түгіл өзіңе де ұнамайды-ақ. Әттең, қолдан келсе,
табанды өзгертіп, әдемі аттардың біреуін өзгертіп алар едің!...

Жарайды, «Өткенге өкініш жоқ» дегендей, істің турасына көшелік. Менің атым –
Қожа. Көріп отырсыңдар, пәлендей әйдік ат емес.

Шынымды айтсам, бұл о баста Қожа емес, Қожаберген екен. Туу куәлігінің өзінде
солай деп жазылған...

Сонымен, мен өзім ес білгелі Қожамын. Ауыл-аймақтың бәрі солай атайды.

Біз бір класта екі Қожа бармыз. Сүттібайдың үлкен баласының аты да – Қожа.
Оқушылар екеумізді шатастырып алмас үшін өңімізге қарап, мені «Қара Қожа», оны
«Сары Қожа» деп атайды.

Әуел баста мен бұған өкпелеп қалатын едім. Бірақ жүре-бара құлағым үйреніп,
дағдыланып кеттім. «Қара Қожа» дегендерге «Әу!» - деп жалт қарайтын болдым.

Фамилиям – Қадыров... Қадыр – менің әкем.


(Из текста выпишите все прилагательные и составьте с ними 3 предложения.)