етюд на тему осінь
Пливуть по небу посивілі хмари,
Од вітру хилиться нескошена трава.
Додолу щедро сипле осінь чари –
З дерев барвисте листя обрива.
Зіщулилися верби понад ставом,
Не задивляються у воду на красу…
Лелеки відлетіли – сумно стало.
Ще осінь, а вже мрії про весну.
Ще осінь… Ще осіння днина
Вітання шле травнево-літнім грозам.
Ще осінь… Ще в саду калина
Стоїть незацілована морозом.
Ще осінь… Осені всміхаюсь,
Милуюсь ніжним хризантеми цвітом,
І якомога більше намагаюсь
Теплом зігрітись бабиного літа.
Ще осінь… Ще вона плаксиво
Свої читатиме уривки з мемуарів…
Велична осінь! А душі тужливо
В передчутті зими холодних чарів.
Ответы
Чарі осені відтіняють пейзаж, розфарбовуючи його в теплі відтінки та принесливу мелодію листя, що шелестить під ногами. Етюд, відтворений вашими словами, майстерно передає атмосферу осіннього дня, який переплітається з емоціями та роздумами.
Пливуть по небу посивілі хмари,
Осінь приходить лагідно, наче сон.
Од вітру хилиться нескошена трава,
Мов розкішна килимка, розтягнута на лугу.
Додолу щедро сипле осінь чари –
Золотаві листочки, наче маленькі скарби.
З дерев барвисте листя обрива,
А їхня краса розцвітає в останній танець.
Зіщулилися верби понад ставом,
Своєрідний місток між осінню та водою.
Не задивляються у воду на красу,
Так само, як люди, зачаровані осіннім світом.
Лелеки відлетіли – сумно стало,
Прощальний клич веселки в небесах.
Ще осінь, а вже мрії про весну,
Спроба затримати час у легких обіймах.
Ще осінь… Ще осіння днина
Вітання шле травнево-літнім грозам.
Теплі миті, що сплітають час і простір,
Ніжно розцільовують літо та осінь.
Ще осінь… Ще в саду калина
Стоїть незацілована морозом.
Квіти як крижані діаманти,
Чекають на дотик весняного променю.
Ще осінь… Осені всміхаюсь,
Обіймаю її золотаві миті.
Милуюсь ніжним хризантеми цвітом,
Щоб зберегти красу у спогадах.
І якомога більше намагаюсь
Теплом зігрітись бабиного літа.
Почути в лагідному шепоті вітру
Історії, які писала осінь у своєму літньому сні.
Ще осінь… Ще вона плаксиво
Свої читатиме уривки з мемуарів…
Мов старий лист, де кожне слово – краплина спогаду,
Велична осінь! А душі тужливо
В передчутті зими холодних чарів.