Предмет: Українська література, автор: soloveyj4

Поясніть, як у байці Г.Сковороди «Бджола і Шершень» утілилася ідея «сродної праці»? Як ви розумієте цю ідею «праці за покликанням»? У чому щастя для філософа? Назвіть ці 3 складові

Ответы

Автор ответа: merzoevamasa05
0

Ответ:

утілюється через порівняння працьовитості бджоли та безтурботності шершня.

Сродна праця бджоли: Бджола виконує свою природну працю — збирання меду, служіння своєму улью та інші корисні функції. Ця праця відповідає її природі та внеску у загальний благополуччя.

Праця за покликанням: Для філософа Григорія Сковороди ідеальна праця — це та, яка відображає природний потяг людини, виражає її сутність та покликання. Працюючи за покликанням, людина відчуває глибоке задоволення та внутрішню гармонію.

Щастя для філософа: Складові щастя для філософа у цьому контексті полягають в усвідомленні своєї природи та покликання, у відповідності своєму призначенню та внеску у загальне добробуття.

Отже, сродна праця, праця за покликанням та щастя визначають глибокий зміст філософської думки Сковороди в цьому байці.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: alinatolmacheva1983
Напишіть Контрольний переказ.Розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини в художньому стилі
Ось текст Був у нашому селі скляр. Це був невисокий худий чоловічок з маленьким, ніби зібганим у кулачок обличчям. Те дрібне личко по самі очі заросло густою щетиною. Тому, хто бачив скляра вперше, здавалося, що він тримає в зубах широку щітку. Очі, як і годиться скляреві, були наче відлиті з надзвичайно прозорого скла.Роботи скляреві ніколи не бракувало.Славився він умінням так ставити шибку, такою замазкою прикріпити її, що вже й рама потрухлявіє він часу, а скло тримається, як припаяне.Коли скляр працював, його дрібне заросле обличчя ставало поважним і урочистим, а очі сяяли. Склив він швидко і вправно.Перед тим, як приступити до роботи, скляр завжди скидав шапку, хоч би який мороз не був надворі. Він обережно брав величезні шматки скла, відмірював, не користуючись лінійкою, проводив алмазом. Тоді тихенько постукував уздовж тієї лінії, злегка натискав пальцями. Трісь! Шибка була готова.Вставивши шибу, скляр трохи відходив, схиляв голову набік і дивився. Прозорі його оченята сяяли такою неприхованою втіхою, що всі навколо проймалися шанобливим і урочистим настроєм.Незабаром у селі закінчили будувати нову школу. Біля її високих і широких вікон скляр не працював, а священнодіяв. Уночі дві шибки хтось побив. На землі видніли блискучі скалки, валялися дві цеглини.Підійшовши уранці до покалічених вікон, скляр оніміло застиг. Повільно нагнувся, підняв цеглину і раптом заплакав. Моторошно було дивитись, як плаче доросла, стара людина, навіть не витираючи сліз, що зависали на густій щетині.
Срочно потрібно виконати будь ласка
Предмет: Математика, автор: fisa36
Предмет: Қазақ тiлi, автор: malicenkourij228