Предмет: Русский язык, автор: zorik161085

Упражнение 9. Вставьте в предложения однородные члены, раскрывающие смысл обобщающих слов. 1) В школьном саду посадим фруктовые деревья: …, …, ..., … . 2) …, …, … — все эти животные считаются хищниками. 3) Нигде: ни ... , ни ... , ни ... — я не встретился с друзьями ПОДЧЕРКНУТЬ ОБОБЩАЮЩИЕ, ОДНОРОДНЫЕ СЛОВАА!!!!!!!
ДАЮ 27 БАЛЛОВ!!!!!​

Ответы

Автор ответа: grib11222
1

Ответ:

1. В школьном саду посадим фруктовые деревья: Яблоню,грушу,черешню, сливу.

2. Волки,медведи,лисы — все эти животные считаются хищниками.

3.Нигде: ни в школе,ни в парке,ни на улице — я не встретился с друзьями.

Объяснение:

все что жирным шрифтом,обобщающие слова

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: idinafik2023
Читаем Прочитайте текст. Определите тему и главную мысль текста. Безлюдной кажется на первый взгляд степь. Не сразу отыщешь человека на этой бескрайней равнине. Но человек и его труд виден здесь во всём. Вот легла среди жёлтой степи свежевспаханная земля. Как по линейке, расчертил её бороздами многокорпусный плуг. На горизонте темнеет лес. Это необыкновенный лес: эти деревья и кусты не сами выросли в таком месте. Сажает и выращивает их человек. А рядом пасутся стада домашних животных. Благодаря непрерывному труду неприступная степь становится матерью-кормилицей для человека. 1. О каких профессиях и специальностях, востребованных в сельской местно- сти, идёт речь в тексте? 2. Вспомните, как пишется НЕ с прилагательными. Приведите примеры из тек- ста. Подберите к ним антонимы. 3. В каком значении употреблены выделенные слова в тексте? Составьте с ними предложения. ПОЖАЛУЙСТА ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ПОЖАЛУЙСТА ПОЖАЛУЙСТА ​
Предмет: Українська література, автор: liza5790
ВИПИШІТЬ ЕПІТЕТИ З ТВОРУ:
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день
тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная
субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень
сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава
не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!​