Предмет: Биология, автор: kremesnijtimofij

СРОЧНО!!!!8 Як на підставі механізмів матричного синтезу пояснити коротшу довжину молекул РНК порівняно з довжиною молекул ДНК?​

Ответы

Автор ответа: twishbro
0

Ответ:

Объяснение:

Коротша довжина молекул РНК порівняно з довжиною молекул ДНК пояснюється тим, що транскрипція - це процес синтезу РНК на матриці ДНК.

Під час транскрипції РНК-полімераза рухається уздовж одного з ланцюгів ДНК, синтезуючи новий ланцюг РНК, комплементарний до нього. Однак процес транскрипції припиняється, коли РНК-полімераза досягає кінця гена. Таким чином, довжина нового ланцюга РНК буде дорівнювати довжині гена, який транскрибується.

Отже, коротша довжина молекул РНК порівняно з довжиною молекул ДНК обумовлена ​​тим, що транскрипція припиняється, коли РНК-полімераза досягає кінця гена.

Ось більш детальний пояснення:

Під час транскрипції РНК-полімераза рухається уздовж одного з ланцюгів ДНК, синтезуючи новий ланцюг РНК, комплементарний до нього. Цей процес відбувається за допомогою комплементарності азотистих основ, які є складовими частинами нуклеотидів ДНК і РНК.

Аденін (А) ДНК відповідає урацилу (U) РНК, гуанін (G) ДНК відповідає гуаніну (G) РНК, цитозин (C) ДНК відповідає цитозину (C) РНК.

РНК-полімераза може синтезувати новий ланцюг РНК лише в напрямку від 5'-кінця до 3'-кінця. Цей напрямок визначається тим, що РНК-полімераза має активний центр, який розташований на 5'-кінці нового ланцюга РНК.

Коли РНК-полімераза досягає кінця гена, вона не може продовжувати синтез нового ланцюга РНК. Це відбувається тому, що на 3'-кінці гена немає більше нуклеотидів, які могли б бути включені в новий ланцюг РНК.

Таким чином, довжина нового ланцюга РНК буде дорівнювати довжині гена, який транскрибується.

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: danilbelozyorov71
Полный анализ стихотворения Виктора Гюго "Фиалка и мотылёк"

«Как наши участи различны меж собою! –
На бархатном лужку
Сказала некогда, увлажившись росою,
Фиалка мотыльку. –

По резвой прихоти ты вьешься в свете горнем,
А я – внизу, во мгле,
Всегда прикована своим извитым корнем
К безрадостной земле.

А всё ж мы любимся. Обоим, с дня рожденья,
Нам человек – злодей,
Обоим лучше нам в глуши уединенья,
Подальше от людей.

В сравненья мы идем. Меня зовут поэты
Сидячим мотыльком,
Тебя ж они зовут… читал ты их куплеты?..
Порхающим цветком.

Я часто в воздухе слежу твое мельканье
И, милого любя,
Стараюсь, чтоб и там мое благоуханье
Достигло до тебя, –

Да нет! К другим цветкам умчишься ты далеко,
А я смотрю весь день
Всё под ноги себе, по солнцу одиноко
Свою вращаю тень.

Бог знает, где ты там, как время ты проводишь
В лазурных небесах;
Лишь к утру прилетишь – и на заре находишь
Всегда меня в слезах.

Чтоб нам не розниться, чтоб нам идти одною
Стезею бытия,
Иль крылья дай ты мне, иль, чтоб сидеть со мною,
Укоренись, как я!»
Предмет: Алгебра, автор: pavlovaaa880