Опишіть один з видів амфібій.
Наприклад жаби
Ответы
Ззаду кожного ока жаби знаходиться місце, затягнуте тонкою шкіркою (барабанна перетинка). Дві ніздрі, які мають спеціальні клапани, розташовані трохи вище величезного рота з дрібними зубами. Передні лапи жаби, забезпечені характерними для всіх земноводних чотирма пальцями, досить короткі. Задні лапки сильно розвинені і мають по п’ять пальців. Простір між ними затягнуте шкірястої перетинкою, пальці кінцівок не мають пазурів.
Єдиним вивідним отвором, розташованим в задній частині тулуба, є клоачное отвір. Тіло жаби покрито голою шкірою, густо змащену слизом, яка виділяється спеціальними підшкірними залозами. Розміри жаби коливаються від 8 мм до 32 см, причому розфарбування може бути як одноколірної (бурого, жовтого, зеленого), так і строкатою.
Ответ: Справжні жаби (Ranidae) на відміну від ропух мають гладеньку вологу шкіру, через яку добре проникає волога, зуби на верхній щелепі та відносно довгі задні кінцівки, що дозволяють їм здійснювати стрибки довжиною до кількох метрів. Наприклад, прудка жаба (Rana dalmatina), яка водиться у Карпатах та Буковині, може здійснювати стрибки завдовжки до трьох метрів, що приблизно у 33 рази довше довжини її власного тіла. Якби такою ж здатністю володіла людина, то вона могла б стрибати на 60 м.
Найбільшим представником цієї родини є жаба-бугай (Rana catesbeiana), що досягає довжини 20 см та маси тіла до 1,5 кг. Її батьківщиною є схід Північної Америки, але вид був розселений людиною і на інші території: Кубу, Антильські острови. У Франції та Італії цих величезних жаб розводять на спеціальних фермах, заради смачного дієтичного м’яса. Знамениті жаб’ячі лапки, що їх подають у дорогих французьких ресторанах, належать саме жабам-бугаям та озерним жабам (Pelophylax ridibundus). Жаба-бугай має надзвичайно сильний голос, її крик можна почути з відстані в кілька кілометрів. Саме завдяки «вокальним даним» цю жабу й нагородили епітетом «бугай», і справді, людям, що вперше чують її крик, важко повірити, що його видає амфібія, а не якийсь великий звір.
Найбільшим представником вітчизняної батрахофауни є вже згадана озерна жаба, що може досягати 15 см завдовжки. Це, мабуть, найпоширеніший у Європі та Україні вид безхвостих земноводних. Він трапляється в річках, озерах, каналах, очеретяних болотах, солонуватих лиманах і навіть у гарячих джерелах із температурою води до 40°С. Озерна жаба є звичайною лабораторною твариною на заняттях студентів медиків та біологів. Раніше, з навчальною метою щороку здобували 1–1,5 млн жаб, переважно озерних. Не даремно у Сорбонні (Паризький університет) та Токіо поставлено пам’ятники жабам «за участь у багатьох важливих дослідженнях».
Однією з найменших у світі амфібій є кубинський свистун (Eleutherodacty–lus limbatus). Представлений екземпляр має довжину тіла близько 1 см і для його демонстрації навіть було змонтовано спеціальне збільшувальне скло.
Цікавою поведінкою відрізняються представники родини круглоязикових (Discoglossidae). Наприклад, червоночерева кумка (Bombina bombina). Свою назву вид отримав за характерний крик, що нагадує глухе «кум... кум... кум». Кумка, або як її ще називають, джерелянка, є найбільш отруйною серед вітчизняних земноводних, має яскраве чорно-червоне забарвлення черевця. У тваринному світі комбінація чорного та яскравих кольорів (червоного, жовтого, помаранчевого) є своєрідним сигналом небезпеки. В разі небезпеки ця амфібія набирає спеціальної захисної пози: вона прогинає спину та одночасно піднімає над тілом усі лапки (стає схожою на маленьке крісло-гойдалку), демонструючи своє черевце, кумка попереджає про свою небезпечність
Ще одна незвичайна амфібія, що поширена у Західній Європі – жаба-повитуха (Alytes obstetricans), хоча вона й зовсім не жаба з точки зору біолога. У цього виду парування відбувається на суходолі. Самиця відкладає ікринки, зібрані у шнури, самець підхоплює їх, намотує собі на стегна та в такому вигляді носить їх на собі до 6 тижнів. На момент виходу пуголовків, самець вже перебуває у воді, личинки розривають яйцеві оболонки та виходять у воду.