Що я могла побачити потрапивши у середньвіччя? Всесвітьня історія
Ответы
Ответ:
Якби людині античних часів раптом удалося потрапити в ранньосередньовічну Європу, її здивувало б те, що вона могла там побачити. Буденність простолюду була нестерпною, сповненою поневірянь унаслідок постійних війн і чвар «варварських» королів та їх підлеглих чиновників. Занепали міста, знелюдніли села, оточені мурами, аби зведеними для убезпечення від раптових розбійницьких чи ворожих набігів. Географічні особливості та кліматичні чинники зумовлювали певні відмінності у веденні господарства. Землеробство не скрізь могло забезпечувати харчами. Орали здебільшого перелоги, тобто цілинні, необроблювані раніше землі. Навіть там, де їх обробляли, залишали у спокої на два роки, щоби природа відновлювала родючість. За зрошувальними каналами й дамбами ніхто не доглядав. Унаслідок цього значно збільшилися обшири боліт. За відсутності сухопутних шляхів мандрівники плавали річками, які часто слугували і додатковими джерелами добування їжі, і оборонними перешкодами, і державними кордонами, і торговельними маршрутами.
Смаження дикого кабана, мініатюра, XV ст.
Найбільшим другом та воднораз і ворогом ранньосередньовічної людини був ліс. У деяких регіонах Європи дерева швидко «відвойовували» полишені землеробами простори. У Центрально-Східній та Північній Європі вони перетворилися в густі непроникні царства, куди неозброєні навіть не потикалися. Із деревини зводили чи не усі тодішні будівлі. Дерево живило рятівний вогонь, на якому готували страви, яким зігрівали домівки суворими зимами. Ліси також «постачали» їжу, бо там полювали на дичину, м’ясо якої неодмінно входило до середньовічного раціону. Окрім того, в лісах добували бортний мед (від лісових бджіл), збирали ягоди, гриби, кедрові горіхи, жолуді, що ними годували свиней. Зграї вовків, ведмеді та інші дикі звірі завдавали відчутної шкоди господарству, а іноді нападали і на людей. У заростях дерев ховалися грабіжники. Казки й легенди розповідали про дивовижних і небезпечних мешканців хащ. Там, як уявлялося, ховалися відьми, відлюдники, язичники, які поклонялися деревам і гаям. Разом із реальними вепрами та оленями, начебто уживалися фантастичні єдинороги, дракони, кентаври, феї, гноми, грифони і чимало тих, зустріч з ким не віщувала нічого доброго.
З погляду сучасності здається, що ранньосередньовічні європейці свавільно розправлялися із довкіллям. Справді, пожвавлення господарства впродовж ІХ-ХІ ст. призвело до вирубування лісів, осушування боліт, «пограбування» природи. Однак причина всьому — бажання вижити, а не нажитися. Люди справді поводилися жорстоко, але, на відміну від сьогодення, їхню поведінку можна виправдати.
Думаємо і діємо!
1. Чи справедливо історики називають раннє Середньовіччя періодом занепаду в Європі? 2. Що можна дізнатися про «взаємини» природи і людини, розглянувши мініатюру «Смаження дикого кабана»? 3. Як середньовічні європейці ставилися до довкілля? Як громадяни теперішніх європейських держав «поводяться» з природою?
5.2. Чому відбувався рух населення в середньовічній Європі? Що таке внутрішня та зовнішня колонізація?