Question

Допоможіть будь ласка дуже срочно спасибо ❤️❤️❤️

Answer 1

Та не однаково мені... І тут, серце моє відчуває вагу віків, мов тяжкий ярмо, яке наклав час на плечі мої рідної України. Спогади переплітаються з болем за те, як непохитна доля обходить наш народ. Але о, неоднаково мені, коли споглядаю в очі простому люду, його силу та талант, що, як вогонь, спалахують у важкі часи.

Моя поезія – це не лише слова на папері, а голос, що вибухає з глибин душі, намагаючись принести трошки світла в темряву. Та не однаково мені, коли вислуховую гомін рідного краю, який, як грім, розбиває тишу неволі. І я стою перед вами, не як велетень літератури, але як простий син України, який відчуває в собі силу народу.

Мої твори – це віддзеркалення вічної боротьби за свободу, за право самостійно визначати свою долю. Та не однаково мені, коли мої слова, як крила, підносять народ до висот, де немає обмежень та кайданів. І я закликаю кожного, хто чує мої рядки, відчуває мою душу, долучитися до цього походу за власність свого життя.

Велич нашого народу полягає в тому, що кожен простий чоловік – це крапля великого океану, сила, що може змінити хід історії. Та не однаково мені, коли бачу, як талановитий працівник, селянин чи ремісник здатний перетворити свою долю, не давши владі стати забудовником його мрій.

Нехай мої слова будуть не лише римами, але ключами, що відчиняють двері до світу, де доля кожного не обумовлена лише зіркою на небі. І та не однаково мені, коли відчуваю, що моя поезія, як ріка, несе з собою енергію народу, та пливе в майбутнє, де свобода стане не лише мрією, але реальністю.

Отже, перед вами стоїть не лише Тарас Григорович Шевченко, але і серце, що б'ється разом із вами, і де та не однаково мені, там десь глибоко в душі поета, відбивається велич народу, що несамовито мріє та вірить в свою долю.