Срочно нада есе на тему мая рідна українська мова
на сторінку
Ответы
Ответ:
Якою ж мені вважати мову рідною? Мабуть, для мене рідна мова – це мова, якою зі мною змалечку розмовляли мої батьки. Це моя рідна українська мова. Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча,ніжна і багата, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, п'янкий запах рiдної землi. Це не тільки моя мова, але й мова також моїх предків: дідуся і бабусі, матері і батька. Рідною мовою я сказала своє перше слово: «Мама». Цією мовою мати та бабуся співали мені ще маленькій колискові та читали казки перед сном. Пам’ятаю книжку, яку я сама вперше прочитала, теж була написана українською мовою. Я вчила напам`ять дитячі віршики та пісеньки, створені українськими поетами спеціально для дітей. Цією мовою були написані неперевершені твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Із малечку в словах рідної мови я відкрила для себе великий і чарівний світ життя.
Для мене мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Згадуючи дитинство пам’ятаю, коли я виходила надвір та вчилася спілкуватися з дітлахами, то говорила українською. Не всі вони розмовляли так, як я, бо в нас багатонацілональна країна. Але ми чудово розуміли один одного. Я вчилася поважати рідні мови інших людей, а вони – мою.
Зараз я навчаюся своєю рідною мовою. Звичайно, я не обмежуюся нею, мене цікавлять мови інших народів. Я вивчаю іноземні мови, і ці знання знадобляться мені в житті. Але рідна мова для мене найдорогоцінніша. Вона неначе тепла домівка, де тобі завжди раді. Я думаю, українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину. Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Я думаю, що той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.
Я інколи відчуваю мову кожною часткою своєї душі, пам'ятаю, що мова народу — його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки, хоч вона й творить мовний національний колорит. «Рідна мова — не степ, не хата, а народу мого душа», — справедливо зазначив поет В. Гончаренко.
Рідна мова живе зі мною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, я не можу існувати. Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва. Для себе я зробила висновок, що людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства. Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць. Тож кожного українця я закликаю берегти красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
В своєму житті я мрію багато подорожувати. Мені хотілося б побачити світ, помандрувати. Але ніколи не забуду своєї рідної мови. Вона для мене одна єдина, якою я пишаюся. Своїх дітей в майбутньому я обов’язково буду навчати своєї рідної мови, щоб передати її в спадок.