Предмет: Биология, автор: xvvlria

морфологічні адаптації коали, білої акули, ціп‘яка звичайного та сліпака піщаного

Ответы

Автор ответа: nkrivonos540
3

Відповідь:

Пояснення:

За допомогою морфологічних адаптацій, тварини можуть адаптуватися до свого середовища.

Коала має довгі кігті, що допомагають їй легко кріпитися на деревах та збирати листя евкаліпта, який є її основним джерелом харчування.

Бііла акула має гострі зуби, які допомагають їй полювати на рибу та інших морських живих організмів.

Ціп‘як звичайний може змінювати свою форму та кольорову гаму, щоб приховатися від хижаків та здобути здобич.

Сліпак піщаний має здатність швидко рухатися під піском завдяки своїй сплющеній формі та спеціальним виступам на шкірі.


xvvlria: дякую)
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: katyalevchenko09
Срочно допоможіть написати переказ "перша вчителька" даю 100 балів.
По цьому тексту!!!
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Як перша велика і чиста любов, моя перша вчителька живе завжди молодою і весняно прекрасною, щедрою…
Вона вчила мене впродовж трьох літ. Я дякую саме їй першим пробудженим інтересом до всього прекрасного в казці і пісні, до скарбів духовних нашого народу.
Було перед Різдвом.
Наша вчителька була в тім настрої, коли сама людина стає як свято – піднесеною та врочистою. Всім легко було на уроках: вчителька про щось радісне нам розповідала, а потім просила хлопців поколядувати.
Хлопці зібралися гуртком. Проспівали першу, другу колядку, в класі ставало якось незвично, небуденно. Бо в самих колядках повідалося про все, що міг витворити народний талант в думці й турботі, аби земля родила щедро, аби сади рясніли густо, аби хліви з худобицею були повні, аби зелене вино саджене наливалося соком сонячним…
Коли хлопці відспівували колядок, вчителька сиділа мовчки, задумана. І в класі було тихо, так тихо. Вона піднялася, пройшлася поміж лавиць й спершу поволі, ніби все збирала думки, почала говорити нам про народні звичаї і красу в них, про багатство вигадки й велику чистоту. Вона повідала нам про пісні і казки, про чудодійні чари рідної мови і всього, що є рідним і прекрасним на батьківській землі. Ми слухали захоплено, і нам було вже жаль того, хто рідну землю любити не навчився, у кого не серце, а камінь до пісні і казки, хто знехтував і забув мову дідів і прадідів, кого понесло по чужих холодних світах… Ніхто цікавішої бесіди в той день з нами провести не міг.
Все нами приймалося таким, яким подавала його наша вчителька, відкриваючи цілий світ великого й світлого. І ми вже гордилися своїм рідним краєм, чули себе такими багатими, такими багатими…