твір роздум на тему" Шевченко дужий був не силою а словом мудрим"
Ответы
Ответ:
Объяснение:Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, є ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.
Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного „Кобзаря” все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.
Чи не найбільш принизливим у людському середовищі є рабство у будь-яких його формах і проявах. Однією з таких форм і було, за своєю суттю, кріпацтво в царській Росії, проти якого рішуче виступав Шевченко в своїх віршованих творах «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине», «Наймичка», «Сон», «Сліпий» («Невольник») та деяких інших. Згадаймо, що й сам Тарас до 24 років був безправним кріпаком панів, а потім таким же підневільним солдатом у царській армії, безправним засланцем самодержавного режиму, але аж ніяк не вільним громадянином Російської імперії. Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані — визначає стаття четверта Декларації, проти чого і боровся Шевченко майже за сто років до прийняття цього важливого міжнародного правового документа.
Наприкінці 1845 року, будучи важко хворим, Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт» (цикл «Три літа»), у якому проголосив заклик до боротьби з самодержавством за визволення українського народу з неволі. Переконливо-стверджуючими є його пророчі слова: «Борітеся — поборете!».
А чи не є актуальними й сьогодні слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя», — чи не нам вони адресовані? У написаному на засланні вірші «Чи ми ще зійдемося знову?» Тарас Григорович щиро радив: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть».
З позицій сьогодення можна говорити й про нечіткість його ідеологічних переконань. У політико-правових поглядах Шевченка поєднувалися революційні ідеї демократизму, народництва, самостійності та незалежності України: «В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля», де кожна людина матиме право на громадянство. Основою народного самоуправління, як свідчать його віршовані думи, що «стали на папері», мала бути суспільна власність, зокрема власність на землю, а ідеалом — трудова демократична республіка. «Де немає святої волі, не буде там добра ніколи…» — писав він у своєму вірші «Бодай кати їх постинали». Воля народу повинна бути основою влади уряду, про що і писав та до чого прагнув Тарас Шевченко у своїх думках і багатьох літературних творах.
Літературний спадок Т. Г. Шевченка, його життя та діяльність потребують подальшого глибокого і різнобічного вивчення та дослідження, як сучасними, так і прийдешніми поколіннями українців. Але не менш важливим є слідування заповіту Великого Кобзаря, особливо у справі єдності нації, братерства народу, правди та правового державотворення.
Ответ: Шевченко – видатний український поет, художник і громадський діяч XIX століття. У своїх творах, він підкреслював важливість розумного і мудрого висловлювання, заявляючи, що сила слова є найбільш впливовим інструментом для зміни світу.
Тарас Шевченко був сильною особистістю, що володів глибоким розумом і розумінням. Він переконливо доводив, що словом можна викликати руйнування будь-яких злиднів і неволі, бо воно має силу пробуджувати свідомість й душу людей. Шевченко розглядав себе не тільки як поета, але й як вчителя народу, який мав на меті освітити українську спільноту і пробудити в ній патріотичні почуття.
Він написав безліч віршів, балад, поем, глибина яких розкривала різні сюжети – від простих селянських життів до соціально-політичних викликів. У його творах чітко означено заохочення до гідності, справедливості, свободи та боротьби за незалежність. Кожне слово, кожна рифма відображала глибоке внутрішнє переконання автора, його непохнийну віру в потужну силу лірики.
Слово Тараса Шевченка було такою ж зброєю, як меч. Він не боявся протистояти системі, висловлювати свої погляди та критикувати неправди суспільства. Його гострий і проникливий стиль письма поєднувався з глибоким розумінням сутності суспільних проблем. Шевченкові промови і вірші були справжніми окриленнями для українського народу, вони надихали його боротися за свою свободу.
Вимова слова мудрого Шевченка впливала не лише на душі українців, але і на свідомість у політиків та інтелектуалів. Він був прикладом того, як міцність думки і мудрості може змінити світ. Його твори стали пам'ятником національної літератури, перекладалися і вивчалися в усіх країнах.
Отже, можна зробити висновок, що Тарас Шевченко був великим діячем не тільки завдяки своїй фізичній силі, але й завдяки силі мудрого слова. Його твори розкривають перед нами не лише його талант і глибоке розуміння, а й динаміку української історії та боротьби за визволення. Шевченко нагадує нам, що слова можуть мати найістотніший вплив на формування суспільства і індивіда, рухаючи світ уперед по шляху свободи, рівності та гідності.
Объяснение: