Question

Напишите сочинение на тему Я ПОСАДИЛ ДЕРЕВО пожалуйста помогите
даю 25балов

Answer 1

Як ми саджали дерево (твір-розповідь з елементами роздумів)
Кажуть, що людина за своє життя повинна посадити дерево, побудувати будинок і виростити дитину. Про будинки й дітей мені ще, мабуть, ранувато думати. А ось про дерева...
Я не розумію, як можуть деякі хлопці обламувати на деревах живі гілки, калічити кущі. Ще коли я був зовсім маленький, мама, гуляючи зі мною, звертала мою увагу на красу природи. І могутній дуб-велетень, і кучерявий клен з п'ятипалим листям, і струнка замислена берізка — вони ж просто казкові істоти. Хтось колись посадив саджанці, доглядав їх. Скільки років минуло, перш ніж виросли ці красені!
Нещодавно у нашому дворі екскаватор випадково зачепив дерево і зламав його. Перед вікнами зробилося якось порожньо і незатишно. "Нічого, синку, — сказав тато. — Скоро ми посадимо тут молоденьке деревце". Тато нагадав мені, що пересаджувати дерева треба восени або навесні, коли дерево .ще спить. Адже завжди можна ненароком пошкодити його корені.
Одного осіннього ранку, поки я ще спав, тато привіз маленький прутик з декількома гілочками. Коріння було дбайливо обгорнуте мішковиною. Після сніданку ми вибрали місце у дворі, працюючи по черзі, викопали досить глибоку яму. Тато старанно розпушив землю. Я обережно тримав саджанець, тато обережно обсипав землею його корені. Ми трохи вирівняли стовбур, досипали решту землі, зробили лунку. Потім я полив наше деревце. Тепер залишилось лише чекати.
Навесні з'явилися бруньки, потім маленькі листочки спочатку на кущах, потім на деревах. Наше дерево стояло голе, наче мертве. Мені вже здалося, що воно не оживе. Але... Одного дня я побачив, що бруньки наче трохи набубнявіли. А потім... Не повірите, за одну ніч усе змінилося.

Answer 2

Я посадив дерево

Минуло багато років з того дня, коли я вирішив внести свій власний внесок у збереження природи. Ідея посадити власне дерево оселилася у моїй голові і перетворилася на мету, яку я протягом цього часу намагався досягти.

Вибравши правильний вид дерева та підготувавши ґрунт, я з радістю розпочав свою місію. Кожен крок був обдуманим та осмисленим, адже я розумів, що не тільки моє задоволення, але й майбутнє покоління залежить від моїх дій.

Якось мені здавалося, що дерево буде рости повільно і їдкістю часу не успіємо побачити його велич і красу. Але світлий день настав, коли я побачив перші промінчики зелені мого дерева. Воно ріс і поступово перед очима моїми оживало, набуваючи сили і могутності. Кожен новий листочок і нова гілочка були для мене символом надії і невичерпного життєвого потенціалу.

Часом я стояв біля мого дерева і просто спостерігав, як воно росте, неймовірним темпом розширюючи свою зелену корону. Здається, воно знало, що зі мною як з надійним друзем можна поділитися всіма таємницями й радостями. Це дерево стало символом нашої взаємодії з природою, тим невидимим зв'язком, що об'єднує нас.

Пройшло багато років, і моє дерево перетворилося в величезне, могутнє стовбурчик. Його гілки стелились в усі боки, надаючи тінь та комфорт оточуючим. Відчуття гордості в мені зросло разом із ним. Я бачив, як це дерево змінювало своє оточення, пропускаючи в себе енергію сонця, підтримуючи багатство біологічного різноманіття та покращуючи якість повітря.

Але моя робота не закінчена. Я почав стежити за іншими деревами, які я посадив поруч з першим, відчуваючи, що вони також ростуть і процвітають. Моя думка не обмежується лише на одному дереві, вона розповсюджується