Question

. Із «Декларації прав людини і громадянина» (1789 р.)
Стаття 4. Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином, права кожної людини не мають меж, за винятком тих, які забезпечують іншим членам суспільства користування тими самими правами. Ці обмеження можуть бути визначені тільки законом.
Стаття 6. Закон є проявом загальної волі. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його створенні. Він має бути однаковим для всіх, захищає він чи карає. Усі громадяни рівні перед ним і тому мають рівний доступ до всіх посад, місць і занять відповідно до їх здібностей і без будь-яких розрізнень, крім тих, що обумовлені їхніми чеснотами й талантами…
Стаття 17. Оскільки власність є недоторканним і священним правом, ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у разі встановленої законом суспільної необхідності та за умови справедливого й попереднього відшкодування.
1. У чому ви вбачаєте відмінності у ставленні до закону в становому суспільстві та «Декларації…»? Поясніть, чому в документі обмежується свобода людини.
2. Поясніть зміст статті 17. Чому вона викликала протести з боку частини революціонерів?
3. Як реалізовувались права людини і громадянина в якобінській Франції?​

Answer 1

Відповідь:

1. У становому суспільстві закон не був однаковим для всіх. Різні стани мали різні права та обов’язки, а також різні суди та податки. Наприклад, дворяни мали привілеї, які відмінняли їх від селян або міщан. В «Декларації…» закон визначався як прояв загальної волі народу і мав бути справедливим для всіх громадян, без розрізнення за походженням, статтю, релігією тощо. Свобода людини обмежувалася тим, що вона не могла шкодити іншим людям або порушувати закон.
2. Стаття 17 говорить про те, що власність є недоторканним і священним правом людини, яке може бути порушене тільки у разі суспільної необхідності і за умови виплати власникові вартості його майна. Ця стаття викликала протести з боку частини революціонерів, які хотіли зробити революцію соціальною і зрівняти всіх у майновому плані. Вони вважали, що ця стаття захищає інтереси багатих і привілейованих верств суспільства, яким належала більша частина землі та інших ресурсів.
3. Права людини і громадянина в якобінській Франції реалізовувались дуже обмежено і формально. Якобинці встановили жорстку диктатуру під приводом захисту революції від ворогів. Вони проводили масовий терор проти всіх, хто не погоджувався з їх політикою або позбавлявся свого громадянського статусу. Тисячі людей були арештовані і стратені без справедливого суду. Якобинці також порушували право на свободу слова, думки, релігії, освіти тощо. Вони намагалися створити нову культуру і мораль, яка б пасувала їхньому уявленню про республіку.