Предмет: Другие предметы, автор: ocelot00

підготуйте розповідь про творчість художників українського імпресіонізму та їх картин​

Ответы

Автор ответа: ivannka17
3
Не пройшли повз імпресіонізм і українські художники, що жваво сприйняли його відкриття, як залучення до європейських тенденцій, до оновлення і збагачення художньої мови. До таких митців належать Іван Труш та Архип Куїнджі.

Іван Іванович Труш (1869—1941 рр.) народився у селі Висоцько Бродівського повіту (Україна). Вчився у Бродівській гімназії, Краківській школі образотворчих мистецтв, у Відні і Мюнхені.

І. Труш цікавився не лише живописом, але й театром, літературою, музикою. Будучи прихильником відродження національної культури, І. Труш уже у 1898 р. разом з архітектором В. Нагорним і художником Ю. Понкевичем виступив ініціатором створення «Суспільства українських художників для розквіту російського мистецтва». Це «Суспільство» не лише пропагувало українське мистецтво, але і займалося питаннями забезпечення художників роботою, надавало їм матеріальну допомогу.

У 1899 р. у Львові відбулася перша персональна виставка художника. Представлені на ній майже сорок портретів і пейзажів були практично всі розпродані.
Приложения:

ocelot00: дякую Вам велике!)
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: glebrybalko2016
Складіть план до твору Краса Карпат завжди вражала Аліну. їй здавалося, що тільки тут вона може дихати на повну силу. Це так, ніби у твоїх легенях відкриваються до пір незвідані шлюзи і туди щедро, разом з ароматом сосен, вливаються ці гори — сильні й величні, красиві й неповторні. І ти відчуваєш, що ти тут не лише гість чи не просто гість... Ти — частина того, що люди називають природою, і гори вже давно жили в тобі, снили, марили тобою чи ти ними. Ти можеш тільки прийняти їх щедрі обійми, навчитися жити в них. Вранці Аліна прокинулась із відчуттям, наче хтось шарпає намет і хоче його перевернути. А ще вона тремтіла від холоду. Напевно, надворі похолодніло. Доведеться вилізти з намету й спробувати зігрітися бігом. Світанок ніжно і трепетно торкає голівки гір своєю молочною барвою, а навздогін йому підкрадається розкуйовджене вітром бузково-рожеві. Аліна стоїть із розкритим від подиву ротом. Слабкі, несміливі дотики сонця пестять землю, ніби дбайлива матуся, — обережно, щоб не сполохати рідну дитинку після солодкого сну. Красиво, як тут красиво. Ось куди треба частіше приїжджати на етюди, і вона раптом згадує, що в неї із собою папір й олівці. Можна зробити замальовки. Аліна забуває, що ще кілька хвилин тому їй було холодно. Вона дивиться в очі сонцю і не мусить для цього задирати голову. Вона зазирає йому в очі, навіть трішки згори, а воно, борсаючись на сході з приклеєним за небокрай останнім промінчиком, вперто прагне відштовхнутися від землі, щоб покотитись блакитним полем.