Предмет: Другие предметы, автор: alinagaidai2012

Допоможіть пж даю 100 балов повідомлення про якусь популярну людину на яку я хочу бити схожа

Ответы

Автор ответа: memiamia11bon

Ответ:

Я б дуже хотіла бути схожою на Лесю Українку, адже вона прекрасна поетеса та дуже розумна людина яка знала багато мов.

Навіть через свою хворобу вона не здалась,а продовжила йти вперед. Її вірші надихають мене,коли я читаю їх то поринаю у світ поезії. Я намагаюсь аналізувати всі її думки та зрозуміти,що саме вона хотіла передати своїми віршами.

Моя ціль у житті стати такою ж талановитою,та навіть спробувати писати такі ж неймовірні вірші

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Информатика, автор: Daviddjdnxijd

Скласти схему алгоритму, таблицю імен та С-програму для обчислення периметра і площі прямокутного трикутника, якщо відомі довжини двох катетів. Visual studio (C++) Помогите пожалуйста

1 год назад

Предмет: Қазақ тiлi, автор: zumataevazanetta8

ЖАЗЫЛЫМ 5 тапсырма.Төмендегі сөздердің көп мағыналы және омонимдік тіркесін құра.
Қала,түс,көз,илеу,қанат,құлақ.

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: glebrybalko2016

Складіть план до твору Краса Карпат завжди вражала Аліну. їй здавалося, що тільки тут вона може дихати на повну силу. Це так, ніби у твоїх легенях відкриваються до пір незвідані шлюзи і туди щедро, разом з ароматом сосен, вливаються ці гори — сильні й величні, красиві й неповторні. І ти відчуваєш, що ти тут не лише гість чи не просто гість... Ти — частина того, що люди називають природою, і гори вже давно жили в тобі, снили, марили тобою чи ти ними. Ти можеш тільки прийняти їх щедрі обійми, навчитися жити в них. Вранці Аліна прокинулась із відчуттям, наче хтось шарпає намет і хоче його перевернути. А ще вона тремтіла від холоду. Напевно, надворі похолодніло. Доведеться вилізти з намету й спробувати зігрітися бігом. Світанок ніжно і трепетно торкає голівки гір своєю молочною барвою, а навздогін йому підкрадається розкуйовджене вітром бузково-рожеві. Аліна стоїть із розкритим від подиву ротом. Слабкі, несміливі дотики сонця пестять землю, ніби дбайлива матуся, — обережно, щоб не сполохати рідну дитинку після солодкого сну. Красиво, як тут красиво. Ось куди треба частіше приїжджати на етюди, і вона раптом згадує, що в неї із собою папір й олівці. Можна зробити замальовки. Аліна забуває, що ще кілька хвилин тому їй було холодно. Вона дивиться в очі сонцю і не мусить для цього задирати голову. Вона зазирає йому в очі, навіть трішки згори, а воно, борсаючись на сході з приклеєним за небокрай останнім промінчиком, вперто прагне відштовхнутися від землі, щоб покотитись блакитним полем.