Предмет: История, автор: voloshynm240

НАПИШІТЬ РОЗПОВІДЬ ПРО БОГАТИРЯ. ​

Ответы

Автор ответа: xsiomimi4
1

Жило-було в далекому царстві, серед мальовничих гір і лісів, справжній богатир на ім'я Іван. Його відважність і сила вразили всіх, хто стикався з ним. Він був високим і міцним, і в його серці горіла вогняна жага до пригод і справедливості.

Ще з молодих літ Іван вирішив стати захисником свого народу і вчився володіти мечем та бойовою майстерністю. Він тренувався кожен день, працюючи над собою і своєю внутрішньою силою. З часом він став не тільки військовим майстром, але і символом надії для всіх жителів царства.

Перша велика пригода Івана відбулася, коли в землю його царства прийшли жахливі чудовиська, які вночі тероризували села та міста. Іван вирушив на зустріч цій загрозі і, попри великі ризики, вигнав чудовиська з царства. Він став героєм, і його ім'я стало символом захисту від небезпеки.

Протягом багатьох років Іван відправлявся у подорожі, долаючи таємничі ліси, високі гори і темні печери. Він рятував замкнуті принцеси, вибивався у бою з драконами, і завдавав правосуддя злочинцям. Він був богатиром не тільки фізично, але і морально, завжди вибираючи правильний шлях, незважаючи на спокуси і труднощі.

Іван не тільки боровся за своє царство, але і допомагав потребуючим, розповідаючи їм про важливість справедливості та доброти. Він став легендою, і кожен маленький хлопчик мріяв бути таким сміливим і мужнім, як цей богатир.

Завдяки своїй відважності і мудрості, Іван став не тільки багатиром, але і справжнім героєм свого народу. Він показав, що сила, мужність і доброта можуть здолати найбільші труднощі і перешкоди. Іван жив довго і щасливо, продовжуючи захищати своє царство та вчиняти добрі справи.

Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: bondarenkokamilla200
Предмет: Українська мова, автор: tdanilova748
ДУЖЕ ТЕРМІНОВО, ПЕРЕКАЗ ЦЬОГО ТЕКСТУ!!

ІКОНА
Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку. Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть. Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити. Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл. — Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верес-кнув він.— Дивись. Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «.під впливом інженери. згідно з якими архітектурний стиль.» — Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться. Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього: — Ікону давно продав? Антон вперся поглядом у темні очі Романа. — Давно. З рік тому, у місті. — Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати. — Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли. Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах. — Діти. мої. мабуть, до ранку не доживу.— з натугою вилітали з побілілих уст слова.— Довго я. ходила. по цій землі. Живіть і ви. довго. Ікону бережіть. І вона. вас. оберігатиме. (362 сл.)(За С. Соловйовим)​