Question

ДУЖЕ ТЕРМІНОВО, ПЕРЕКАЗ ЦЬОГО ТЕКСТУ!!

ІКОНА
Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку. Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть. Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити. Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл. — Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верес-кнув він.— Дивись. Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «.під впливом інженери. згідно з якими архітектурний стиль.» — Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться. Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього: — Ікону давно продав? Антон вперся поглядом у темні очі Романа. — Давно. З рік тому, у місті. — Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати. — Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли. Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах. — Діти. мої. мабуть, до ранку не доживу.— з натугою вилітали з побілілих уст слова.— Довго я. ходила. по цій землі. Живіть і ви. довго. Ікону бережіть. І вона. вас. оберігатиме. (362 сл.)(За С. Соловйовим)​

Answer 1

Роман швидко перейшов поріг бабусиного приміщення. На підвіконні весело гомоніло радіо, але бабусі, схованої за ковдрами та подушками, не було видно. Навіть коли вона не спить, вона лежить з закритими очима і рідко піднімається. Її обличчя, невеличке і подібне до квіточки. Роман підійшов до столу з вишуканим скатертином, на якому була дешева темно-синя ваза, псалтир та якісь ліки. Ікону, прикриту рушником, він взяв і, не враховуючи бабусиних речей, поспішно пішов. Ввечері він передав ікону Павлуші Ханенку, який приїхав з Канади і тепер прагнув мати сувенір з рідної України. Ханенко здивувався подарунку та виявив, що це репліка ікони. Коли його брат Антон запитав про продаж ікони, Роман обманом взяв половину грошей та вийшов. У зіткненні з Антоном виявилося, що гроші вже витрачені. Невдовзі мати викликала хлопців до хати, повідомивши, що, швидше за все, не доживе до ранку. Залишаючи їм слова поради і просивши берегти ікону, вона відійшла.