Предмет: Биология, автор: rmaaslparn

Задача №1. Молекулярна
маса пепсину дорівнює 24 500 Да. Обчислити довжину первинної структури
цього білка. 
 Задача №2. Фрагмент першого ланцюга ДНК має такий нуклеотидний склад: ААА – ТАЦ – ГЦТ – АГТ.
Визначити послідовність нуклеотидів у відповідному фрагменті другого ланцюга, довжину фрагмента ДНК,       частку
кожного нуклеотида у фрагменті ДНК.
Задача №3 Умолекулі ДНК з відносною молекулярною масою 41 400 Да на частку аденілових нуклеотидів припадає 6210 Да.
Визначте кількість нуклеотидів кожного виду.

Ответы

Автор ответа: kirusokseregej
1

Ответ:

Объяснение:

задача1

Довжина первинної структури білка визначається кількістю амінокислотних залишків в ньому. Для обчислення довжини первинної структури трипсину, потрібно знати кількість амінокислотних залишків у ньому. Звісно, трипсин має багато амінокислотних залишків, але точну кількість я не маю доступу до неї у своїй базі даних.

Щоб дізнатися кількість амінокислотних залишків трипсину, ви можете звернутися до наукових джерел або баз даних про білки, де містяться інформація про його амінокислотний склад. Після отримання цієї кількості ви зможете обчислити довжину первинної структури білка.

задача2

ДНК 1. ГГГ – ЦАТ – ААЦ – ГЦТ

ДНК 2. ЦЦЦ - ГТА - ТТГ - ЦГА

12×0.34 = 4,08нм

задача3

Масса Т=массе А=8970.

Масса Г=массе Ц =(51750-2*8970)/2=16905,

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: zubkodiana66
СРОЧНО!!!!
Напишіть докладний переказ тексту, Завершивши його власними роздумами про події історії та сучасність (... про те, що знову сіються, ростуть могили по землі українській, про те, що важкі часи настали на рідній землі... та віримо, що буде Перемога, мир...) - 5-6 речень.
Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом; суворою
лінією стоять на ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що
шаблею та мушкетом боронило оці стени від ворожих навал; росте на них подорожник, біленькі невісточки,
чіпкий спориш, розкішний, з гіркуватим чадним смородом полин, колючий, з могутнім стовбуром і мохнатою
червоною квіткою будяк, скромні, лагідні незабудки, нерозлучні брат-і-сестра — і весняними вечорами
голублять душу і серце людини свіжі і ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави, облиті сяйвом місяця, що
викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темнуватий колір. І хто зна, хто може
підслухати, хто розгадає таємну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зелені трави мовчазним чорним
могилам? Може, вони повідають про те, як на них зупинялися постоєм козаки, варили саламату, а кобза
дзвеніла у тихе надвечір'я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу
схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вірне товариство,
що полягло десь під Кафою або Трапезундом. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил,
порошила трави голубим пилом, і вдавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і
вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель, і не сиділося старому, не їлася
йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може, степові трави шепчуть про те, як
отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин і вороння клювало йому очі, щоб і з того світу не дивилися вони
на священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комісар бився тут до загину з
біляками і востаннє ткнувся вустами в рідну землю, цілуючи її на вічне прощання...
Могили...
Скільки віків стоїте ви отут, серед степу, як німі свідки великих битв, кого хороните ви у своєму чорному
затишку? Чи коли настане такий час на землі, що не ростимете ви по зелених степах та роздол-лях і не
блукатимуть матері, шукаючи вас, не сіятимуть тяжких сліз по несходжених степах? Чому ж мовчите ви і
хмуритесь на світло дня? Чи, може, знову надієтесь прийняти в свої чорні ями синів степового краю?
Мовчать могили, і безмежним морем тече до самого обрію припорошений весняною пилюкою степ,
петляє в степову безвість покручений шлях...