8. Кто из героев комедии показался вам наиболее интересным? Напи-
шите от его лица сочинение-автобиографию. Упомяните в ней все
отмеченные в тексте эпизоды из жизни выбранного героя. Речевое
оформление работы постарайтесь максимально приблизить к тексту
пьесы.
СРОЧНО ПОМОГИТЕ , по «Недоросль» Д.Фонвизина
Ответы
Будь ласка, ось автобіографія героя п'єси "Недоросль" Д. Фонвізіна. Я взяв для цього роль Сельфішкіна.
Дорогі читачі, дозвольте мені представитися. Мене звуть Александр Сельфішкін, і я - один з героїв комедії "Недоросль" Дениса Фонвізіна. Вам, безсумнівно, цікаво дізнатися більше про моє життя та пригоди, описані в цій комедії. Отже, дозвольте розповісти вам про своє життя та деякі ключові епізоди з п'єси.
Моя історія починається з моєї дитинства, коли я був щасливим та балакучим хлопцем, далеким від заздрощів та нечесті. Мій батько був завідувачем фабрики, і він був пишним та впливовим чоловіком в нашому місті. Зростаючи, я мріяв піти в службу, розширити свої знання та репутацію. Я стаю студентом, але вже на цьому етапі моєї життєвої подорожі можна помітити мою тенденцію до наївності та легковажності.
Згодом, коли я вже зріс, моя наївність виявилася справжнім лицем мене та моїх друзів. Я потрапив у драматичні ситуації, пов'язані з обманом, інтригами та розбіжностями в цінностях з моїми друзями, такими як Яков та Дуняша. Мої дії та вчинки, описані в комедії, були вкрай дурними та шкідливими для інших. Однак, в процесі життя та вивчення своїх помилок, я почав розуміти важливість чесності та чесних стосунків.
Однією з ключових подій у моєму житті стало те, як я втратив кохану жінку, Ангеліну, через свою власну наївність та легковажність. Ця втрата важко вплинула на мою поведінку та характер. Я став більш обачливим і намагався компенсувати свої помилки минулого.
Комедія "Недоросль" розкриває моє життя, мої вчинки і внутрішню боротьбу. Ця п'єса навчила мене багатьом важливим урокам, включаючи цінність дружби, чесності та обачливості. Хоча я почав як наївний та легковажний хлопець, моя життєва подорож дозволила мені зрозуміти, що важливіше за все - це бути справжнім, чесним і вірним собі та іншим.
У цій комедії я є символом недорослості та наївності, але також вірю, що моє перетворення та навчання можуть послужити важливим прикладом для інших. Життя - це непередбачуваний шлях, і важливо вчитися на своїх помилках та рости в мудрості та дорослості.
Ответ:
Простакова я, урожденная Скотинина. Имение Тараса, брата моего, неподалеку стоит. До свиней он очень охоч, любит он их пуще людей. Я - богатая помещица, крестьян много, дворни в доме тоже. Муж у меня есть, да... Ну что о нем сказать? Да ничего. Муж как муж, во всем меня слушается. Сыночек у меня есть, Митрофанушка. Чудо, а не сыночек! Милый да разумный, а уж красавец какой! Шестнадцать годков без малого ему.
Одно плохо: велено по указу царскому моего Митрофанушку наукам всяким учить. А зачем учить-то? Вот я всю жизнь живу, грамоты не зная, и муж мой, и брат. Хорошо всегда жили и без наук всяких, от них только вред. Ну велено так велено, есть у сыночка моего учителя: немец Адам Адамыч Вральман да двое наших: дьяк Кутейкин да Цифиркин, сержант отставной. Четыре года почти учили сыночка. Читать уже умеет, правда, по складам. Грамматику знает: существительна там, прилагательна. Умный он у меня. И чего Стародум нос воротил? Хороший же жених Софье, племяннице его, лучше не сыскать.
И как же невовремя объявился этот Стародум! Было уж все решено выдам Софью за сыночка, и наследство ее, и приданое нашим будет. Тарас, правда, и сам был не прочь на Софье жениться, но тут я уж стеной каменной встала за сыночка моего. А со мной лучше не спорить.
Глупая девка счастья своего не понимала. Жила бы с Митрофанушкой как в раю. Несколько лет слыхом не слыхать было Стародума и на тебе - объявился! Еще и офицер Милон, и чиновник Правдин с ним. Не успели мы с Митрофанушкой самую чуточку. Обидно-то как!