СКЛАДІТЬ ПЕРЕКАЗ
Передумови та причини Люблінської унії Наявність спільних ворогів здавна підштовхувала Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське і Польське королівство до союзу. Започаткувала цей процес Кревська унія 1385 року. Тому в першій половині ХѴІ століття дві держави вже були об'єднані особою спільного монарха: великий литовський князь одночасно був і польським королем. Без дієвої підтримки Литви Польща не могла собі дати ради із постійною військовою агресією Тевтонського ордену хрестоносців, що красномовно підтвердила Грюнвальдська битва 1410 року. Із середини ХѴІ століття низка зовнішніх та внутрішніх чинників зумовили Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське шукати більш тісний союз із Польським королівством. Насамперед, південні рубежі князівства потерпали від постійних набігів кримських татар, які знищували і грабували українські села, забирали людей у ясир (полон). Окрім того, у виснажливих війнах із Московською державою за право на володіння українськими землями Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське втратило значну частку своєї території, а поразки на початку Лівонської війни (1558-1583 роки) поставили його перед загрозою бути поглиненим Московським царством. Вихід зі скрутної ситуації вбачався в унії із сильнішим Польським королівством. Польська шляхта прагнула досягнути унії шляхом інкорпорації, тобто через входження Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтій- ського до складу Польського королівства. Шляхтичів приваблювали перспективи розширення своїх земельних володінь та нових прибутків від Фільваркової системи господарювання в українських землях. У Великомустві Литовському, Руському і Жемайтійському настрої щодо упії були різними. Литовські, білоруські та українські магнати (князі і панн) побоювалися втратити владу, землю та привілеї, тому розглядали можливість уни лише на федеративних засадах як союз двох рівноправних держав з окремими сеймами, управлінням, законодавством тощо. Натомість українські, білоруські і литовські шляхтичі сподівалися на укладе оскільки прагнули, перш за все, звільнитися від влади магнатів, позбутися або принаймні полегшити військову повинність (у Польщі зазвичай використовували кварцяне, тобто наймане військо), поліпшити умови торгівлі та зрівнятися у правах з польською шляхтою. З таким клубком зацікавлень і протиріч дві країни вступали у 1569 рік.
Ответы
Люблінська унія, яка була укладена у 1569 році між Великим князівством Литовським і Польським королівством, мала свої передумови і причини. Здавна існувала спільність ворогів, яка підштовхувала ці дві держави до об'єднання. Вже у 1385 році Кревська унія почала цей процес, об'єднуючи їх під спільним монархом.
Протягом першої половини ХVІ століття Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське було об'єднане особою спільного монарха, який одночасно був і великим литовським князем і польським королем. Це об'єднання дозволяло Польщі витримувати постійні напади Тевтонського ордену хрестоносців, і це стало особливо очевидним після Грюнвальдської битви у 1410 році.
У середині ХVІ століття зовнішні та внутрішні чинники змусили Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське шукати більш тісний союз із Польським королівством. Зокрема, на півдні держави постійно турбували набіги кримських татар, які завдали значних збитків населеним пунктам і власності. Крім того, війни з Московською державою призвели до втрати території Великого князівства.
Зважаючи на це, Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське вирішило шукати об'єднання з Польським королівством для зміцнення свого становища. Проте погляди на умови цього об'єднання були різними. Польська шляхта сприймала унію як можливість інкорпорації, тобто входження Великого князівства до складу Польського королівства. Українські, білоруські і литовські шляхтичі, натомість, надіялись на федеративні засади, які передбачали спільний союз двох рівноправних держав з окремими сеймами та законодавством.
З такими різними інтересами та перевагами дві країни вступили у Люблінську унію 1569 року.