Зміст унівацької церкви
Ответы
Відповідь:
роте ідеї більш ніж столітньої давності перспектива розвитку яких окреслювалась за постановами Берестейського собору були вже м'яко кажучи застарілими для суспільства початку XVIII ст. Така відчутна потреба в модернізації змусила тогочасного митрополита уніатської Київської митрополії Лева Кішку до скликання Замойського собору. Ця подія фактично стала першим кроком на шляху реформ як і в структурі уніатської церкви, так і в її діяльності. Кардинальних змін щодо підвищення рівня освіченості зазнає парафіяльне духовенство, представники якого до 1720 року навчалися переважно вдома. Натомість для священнослужителів відкриваються спеціальні монастирські, а також звичайні повітові школи, після закінчення яких можна було вступити до духовної семінарії. Важливу роль в освітньому процесі відігравав Чин святого Василія Великого (ЧСВВ), члени якого не лише допомагали церкві в підготовці кваліфікованих кадрів, але й займались просвітницькою діяльністю серед мирян. ЧСВВ мали свої бібліотеки, в яких було зібрано достатньо громіздку інформативну базу богословського та філософського характеру. Священики, які закінчували школи Ордену Василіян часто займались місіонерською діяльністю, надавали допомогу церковним братствам тощо. Велику кількість уваги верхівки духовної ієрархії сконцентрованої довкола освітніх питань дослідники часто пов'язують із впливом на процес уніатських реформ ідей епохи Просвітництва, усвідомлення важливості розвитку і цінності людського розуму. Беззаперечно, певних модифікацій зазнала і обрядовість уніатської церкви. Тут варто згадати про порядок літургій (їх було змінено на римо-католицький лад), проведення літургії польською мовою (що з часом увійде в традицію і спричинить полонізацію уніатської церкви), правки, які вносились до богослужебних книг, запровадження щонедільної проповіді тощо. Всередині приміщення церкви дозволялося прибирати іконостаси, а також облаштовувати її лавами.
Впровадження всіх цих змін, а також, спільні старання духовенства та шляхти спрямовані на популяризацію ідей вдосконаленої уніатської церкви призвели до появи у XVIII столітті великої кількості віруючих греко-католицького обряду. Говорячи мовою чисел, в останній чверті XVIII ст. кількість прихожан уніатської церкви на території Речі Посполитої сягала близько 4,5 млн чоловік, а кількість монастирів близько 170-ти. Якщо окремо розглянути терени сучасної України, то тут існувало п'ять уніатських єпархій, зокрема, Володимиро-Берестейська, Луцько-Острозька, Львівсько-Галицька, Перемишльсько-Самбірська і Холмсько-Белзька.
Пояснення: