Предмет: Русский язык, автор: anastasiakurasevic85

Сочинение по картине И.И Левитана "В лесу осенью"​

Ответы

Автор ответа: AlisherNurtay
2

Картина Исаака Ильича Левитана "В лесу осенью" - это произведение, которое воплощает в себе красоту и меланхолию осеннего леса. Это произведение искусства восхищает своей атмосферой и передает глубокие эмоции.

На этой картине изображен осенний лес во всей его красе и печальной красоте. По центру картины протекает узкая речка, окруженная красными и желтыми деревьями, сбрасывающими свои листья. Осенний лес создает ощущение умиротворенности и покоя. Такие детали, как отражение деревьев в воде и камыш, придают картины особую гармонию.

Автор использует палитру осенних цветов, включая разные оттенки оранжевого, красного и желтого, чтобы передать теплую и мягкую атмосферу осени. Краски великолепно сочетаются друг с другом и создают впечатление, что можно почувствовать запах осенней листвы и прохладный ветер.

"В лесу осенью" И.И. Левитана приглашает зрителя проникнуться моментом медитации и погружения в природу. Картина несет в себе особое послание - она напоминает нам о красоте природы, которую часто упускаем из виду в повседневной суете. Осень, хоть и приносит увядание и конец лета, также может быть временем красоты и спокойствия.

Итак, картина "В лесу осенью" И.И. Левитана воспроизводит удивительную красоту осенней природы и приглашает нас на мгновение остановиться и насладиться этой красотой. Она наполняет нас умиротворением и приносит радость в серых осенних днях.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: 07061979kl35
Визначити, до якого стилю належить текст. Охарактеризувати стильові ознаки в ньому. Поділити на абзаци (вмотивувати поділ). Зредагувати відповідно до чинних норм. Упорядкувати технічні параметри (шрифт, відступи тощо).

Зовнішня політика – це курс держави в міжнародних справах який специфічними засобами і методами забезпечує захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів та цілей. Зовнішня політика грунтується на економічному, демографічному, військовому, науково технічному та культурному потенціалах держави. Геополітичне положення держави історично домінувало в виборі державою партнерів і розвитку взаємин з його противниками. Сутність і зміст зовнішньої політики змінюються залежно від внутрішнього становища держави та міжнародної обстановки. Зовнішня і внутрішня політика як дві грані єдиного процесу об’єктивно існують і взаємно залежать одна від одної. Формами традиційного здійснення зовнішньої політики є встановлення дипломатичних відносин або зниження їх рівня, припинення, розрив, оголошення війни під час загострення відносин між державами; відкриття представництв держави при всесвітніх і регіональних міжнародних організаціях або членство держави в них тощо. У переважній більшості сучасних держав існують спеціалізовані органи зі здійснення зовнішньополітичної діяльності та контролю за цією діяльністю: · міністерства закордонних справ (або зовнішніх відносин); · парламентські комітети з питань зовнішньої політики; · посольства і представництва у складі яких працюють фахівці з військових питань, питань економічного (торгові представники) і культурного співробітництва; · наукові й культурні центри за кордоном, що працюють під контролем посольств і представництв; · офіційні та напівофіційні місії. Зовнішня політика відображає внутрішньополітичну ситуацію в державі, спираючись на присутні ресурси і кадровий потенціал. Зовнішню політику розглядають у зв’язку із внутрішньою політикою держави. Внутрішня політика – діяльність державних органів, установ, правлячих партій спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення країни, їх певне підпорядкування та можливе (за конкретних умов) задоволення забезпечення існуючого стану в суспільстві або цілеспрямоване його перетворення, забезпечення цілісності та взаємодії окремих сфер. Основна мета зовнішньої політики будь-якої держави полягає в забезпеченні її національних інтересів. Функціями зовнішньої політики визначено: економічну – посилення економічного і політичного потенціалу держави; захисну – виявлення потенційних джерел загрози і небезпеки та їх запобігання; інформаційно-представницьку – створення позитивного іміджу держави у світовому співтоваристві; регулювальну – створення сприятливих зовнішньополітичних умов для діяльності держави та збереження рівноваги в системі політичних зв’язків. Для реалізації зовнішньої політики держави використовують політичні (дипломатію), економічні (економічний потенціал країни), військові, інформаційно-пропагандистські заходи тощо. Кожна держава зобов’язана будувати зовнішню політику з огляду на власні інтереси та інтереси своїх партнерів. Зовнішньополітична мета історично конкретна і змінюється залежно від економічних, науково-технічних, внутрішньополітичних та інших факторів. Зовнішня політика будь-якої держави формується на основі багатьох факторів, зумовлених географічним розташуванням, історичними зв’язками і менталітетом нації, її релігійними, моральними та світоглядними особливостями.