Предмет: Биология, автор: milamoroz10

Запропонуйте два-три приклади преадаптацій в еволюції тварин і обґрунтуйте свою точку зору​

Ответы

Автор ответа: MaityReborn
2

Ответ:

Приклад 1. Перетинчасті лапи у жаб. Перетинчасті лапи у жаб виникли в результаті мутації, яка дозволила жабам плавати. Спочатку ця ознака не мала явної пристосувальної цінності, оскільки предки жаб жили на суші. Однак в подальшому, коли предки жаб перейшли до життя у воді, перетинчасті лапи стали їм дуже корисними.

Обґрунтування. Перетинчасті лапи дозволяють жабам плавати і пірнати, що дає їм перевагу перед іншими тваринами, які живуть у воді. Крім того, перетинчасті лапи допомагають жабам збирати їжу у воді.

Приклад 2. Крила у птахів. Крила у птахів виникли в результаті мутації, яка дозволила їм літати. Спочатку ця ознака не мала явної пристосувальної цінності, оскільки предки птахів жили на деревах. Однак в подальшому, коли предки птахів перейшли до життя у повітрі, крила стали їм дуже корисними.

Обґрунтування. Крила дозволяють птахам літати, що дає їм перевагу перед іншими тваринами, які живуть на деревах. Крім того, крила допомагають птахам збирати їжу та уникати хижаків.

Приклад 3. Шерсть у ссавців. Шерсть у ссавців виникла в результаті мутації, яка дозволила їм зберігати тепло. Спочатку ця ознака не мала явної пристосувальної цінності, оскільки предки ссавців жили у тропіках. Однак в подальшому, коли предки ссавців перейшли до життя у холодних регіонах, шерсть стала їм дуже корисною.

Обґрунтування. Шерсть допомагає ссавцям зберігати тепло, що дає їм перевагу перед іншими тваринами, які живуть у холодних регіонах. Крім того, шерсть допомагає ссавцям захищатися від холоду та вітру.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: 07061979kl35
Визначити, до якого стилю належить текст. Охарактеризувати стильові ознаки в ньому. Поділити на абзаци (вмотивувати поділ). Зредагувати відповідно до чинних норм. Упорядкувати технічні параметри (шрифт, відступи тощо).

Зовнішня політика – це курс держави в міжнародних справах який специфічними засобами і методами забезпечує захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів та цілей. Зовнішня політика грунтується на економічному, демографічному, військовому, науково технічному та культурному потенціалах держави. Геополітичне положення держави історично домінувало в виборі державою партнерів і розвитку взаємин з його противниками. Сутність і зміст зовнішньої політики змінюються залежно від внутрішнього становища держави та міжнародної обстановки. Зовнішня і внутрішня політика як дві грані єдиного процесу об’єктивно існують і взаємно залежать одна від одної. Формами традиційного здійснення зовнішньої політики є встановлення дипломатичних відносин або зниження їх рівня, припинення, розрив, оголошення війни під час загострення відносин між державами; відкриття представництв держави при всесвітніх і регіональних міжнародних організаціях або членство держави в них тощо. У переважній більшості сучасних держав існують спеціалізовані органи зі здійснення зовнішньополітичної діяльності та контролю за цією діяльністю: · міністерства закордонних справ (або зовнішніх відносин); · парламентські комітети з питань зовнішньої політики; · посольства і представництва у складі яких працюють фахівці з військових питань, питань економічного (торгові представники) і культурного співробітництва; · наукові й культурні центри за кордоном, що працюють під контролем посольств і представництв; · офіційні та напівофіційні місії. Зовнішня політика відображає внутрішньополітичну ситуацію в державі, спираючись на присутні ресурси і кадровий потенціал. Зовнішню політику розглядають у зв’язку із внутрішньою політикою держави. Внутрішня політика – діяльність державних органів, установ, правлячих партій спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення країни, їх певне підпорядкування та можливе (за конкретних умов) задоволення забезпечення існуючого стану в суспільстві або цілеспрямоване його перетворення, забезпечення цілісності та взаємодії окремих сфер. Основна мета зовнішньої політики будь-якої держави полягає в забезпеченні її національних інтересів. Функціями зовнішньої політики визначено: економічну – посилення економічного і політичного потенціалу держави; захисну – виявлення потенційних джерел загрози і небезпеки та їх запобігання; інформаційно-представницьку – створення позитивного іміджу держави у світовому співтоваристві; регулювальну – створення сприятливих зовнішньополітичних умов для діяльності держави та збереження рівноваги в системі політичних зв’язків. Для реалізації зовнішньої політики держави використовують політичні (дипломатію), економічні (економічний потенціал країни), військові, інформаційно-пропагандистські заходи тощо. Кожна держава зобов’язана будувати зовнішню політику з огляду на власні інтереси та інтереси своїх партнерів. Зовнішньополітична мета історично конкретна і змінюється залежно від економічних, науково-технічних, внутрішньополітичних та інших факторів. Зовнішня політика будь-якої держави формується на основі багатьох факторів, зумовлених географічним розташуванням, історичними зв’язками і менталітетом нації, її релігійними, моральними та світоглядними особливостями.