Предмет: Математика, автор: mashaorl439

у ряду записана послідовність чисел 2, 5, 11, 23, 47..., яким буде наступне число? 83; 70; 89; 95

Ответы

Автор ответа: uchenik6klas
2

Ответ:

Пошаговое объяснение:

Для цього ряду можна помітити закономірність подвоєння і додавання 1:

2 * 2 - 1 = 3

5 * 2 - 1 = 9

11 * 2 - 1 = 21

23 * 2 - 1 = 45

Отже, наступне число буде:

47 * 2 - 1 = 93


uchenik6klas: Надеюсь помог)
vadimpereletenko: ти записав зовсім іншу послідовність тому що множити на 2 і додавати 1 це зовсім інший приклад
vadimpereletenko: там написоно 83.....95 це вибір тобто як тестове завдання вибери букву в цюму прикладі один з 4 варіантів є правильним тобто 95
vadimpereletenko: якщо 2×2 а потім -1 то вийде 3 але після 2 стоїть 5 там немає жодної мови про трійку яку написав ти створив зовсім іншу послідовність
vadimpereletenko: виходить що ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ 47×2+1 ДЛЯ ТИХ ХТО ЗОВСІМ НЕ РОЗУМІЄ СПОЧАТКУ МНОЖИМО ПОТІ ВІДНІМАЄМО 47×2 вийде 94 і додати 1 ОТЖЕ ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ—95
Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: podobinapolina
Допоможіть, будь ласка, визначити тему та ідею поезії Генріха Гейне:

Видіння дивне і жахне
Злякало уві сні мене.
І досі ще той сон лихий
В душі не відбринів моїй.
Здавалося мені, я йду,
Веселий, в світлому саду,—
Буяло все й цвіло навкіл,
Я радів, був повний сил.
Співали пташки голосні
Про щастя і любов пісні,
І сонце золоте з-під хмар
Вбирало землю в блиск і в жар.
Від ніжних квітів, свіжих тряй
Духмяний легіт повівав.
Все мерехтіло, все цвіло
Й свої скарби мені несло.
Квітучий край, казкова мить!
По мармуру струмок біжить,—
Красуня там, на бережку,
Полоще полотно в струмку.
Була уся її краса —
І золота важка коса,
І ніжні очі неземні
Такі чужі й близькі мені.
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Ринь, водичко, хлюпай, грай —
Полотно моє змивай".
Наблизився до неї я
Й прошепотів: "Красо моя!
Скажи мерщій, кому воно,
Це сніжно-біле полотно?"
Вона озвалась: "Зрозумій —
Це полотно на саван твій".
Я ледве те почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
Вже я у дикому гаю,
Мов зачаклований, стою;
В деревах чути вітру шум,—
Мовчу, дивуюсь, повний дум.
Глуха луна гуде навкруг,
Сокири чути дальній стук,—
Крізь хащі швидко з побіг
І вибивсь на ясний моріг.
На килимі зелених трав
Старий могутній дуб стояв;
Під ним з сокирою вона,
Моя красуня чарівна.
Удар лягає на удар,
Сокира блискає, мов жар,
"Ще удар! Блим та блись!
Скриню ми зробить взялись!"
Наблизився до неї я
Прошепотів: "Красо моя!
Задля якої це мети, *
Кому майструєш скриню ти?"
Вона озвалась: "Линуть дні!
Ти відпочинеш в цій труні".
Я ледь її почути встиг,
Як все спливло з очей моїх.
І я побачив — сірий луг
Холодний простягавсь навкруг,
І що зо мною — я не знав,
І темний жах мій не минав.
В тумані далі я пішов —
Здаля щось забіліло знов.
Підбіг і зупинився я —
Це знов вона, краса моя
Бліда й сумна, стоїть вона
І землю лезом розтина.
Не бачив я за всі часи
Такої грізної краси І
Красуня квапиться й співа,
Чудний мотив, чудні слова:
"Рий, рискалю, цей щирець,
Ширше, глибше — і кінець".
Наблизився до неї я
И прошепотів: "Красо моя!
Якого прагнеш ти кінця?
Навіщо яма тут оця?"
Вона озвалася в журбі:
"Могилу рию я тобі!"
Лиш це промовила вона —
Земна розверзлась глибина.
Коли я в яму зазирнув,
Холодний дрож мене струснув;
В могильну тьму, у ніч страшну
Я впав — і пробудивсь від сну.​
Предмет: Обществознание, автор: daririi