как частину свого врожаю своїм родовим главам. У IX столітті, право вимагання данини з усього вільного населення східнослов'янських земель перейшло до київського князя та його дружини, це було відомо як "полюддя".
Приблизно в Х столітті, князі Київської Русі почали апропріювати землі, які були у власності громад. Великому київському князю визнавалося право на владу над всією землею Русі-України. В кінці X століття, почалося формування доменів та удільних князів. Це сприяла адміністративна реформа князя Володимира, в результаті якої він позбавив племінних князів права управляти землями та передав їх своїм синам. Проте, великий київський князь залишав за собою право в будь-який момент взяти ці землі назад.
У XI столітті в деяких частинах східнослов'янських земель почали формуватися феодальні відносини. Князь надавав своїм васалам наземлі володіння у відповідь на їх вірну службу, а васали, у свою чергу, були зобов'язані служити князю. У XI-XII столітті на Русі-Україні запровадились податки, що сплачувалися населенням певним боярам і дружинникам, що мали право "кормління" території. Пізніше, наприкінці XI століття, з'явилися землі, які передавалися у спадок нащадкам. Ці землі могли бути боярськими вотчинами, що передавалися у спадок, або землями родової громади, які також можна було передавати у спадок.
У XII столітті, на території Русі-України з'явилася помісна форма землеволодіння, де князь надавав землю з володінням повної власності, але власникам землі не було дозволено передавати, продавати або дарувати їх без згоди князя. Ці процеси спричинили формування своєрідної соціальної піраміди, що визначала статус різних соціальних верств населення в Русі-Україні.
Особливістю феодальних відносин в Русі-Україні стало те, що на відміну від Центральної та Західної Європи, тут не сформувалася розгалужена система відносин між сеньйорами й васалами у вигляді "феодальної драбини". Верховним сеньйором був великий київський князь, а удільні князі, бояри й дружинники були його васалами і не мали права роздавати землю.
У суспільстві Русі-України у середньовіччі визначалося три основні соціальні верстви. До панівних верств належали князі, бояри та дружинники, тоді як до залежних верств входили селяни, дворова челядь та холопи. Духовенство також відігравало важливу роль, і воно поділялося на різні класи, включаючи вище і рядове духовенство.
Найбільший клас населення складали смерди, які були вільними селянами, що мали свої господарства та власні земельні ділянки, а також віддавали данину князю. До тимчасово залежних верств належали закупи та рядовичі, що втратили свої господарства та працювали на землевласників.
Дворова челядь та холопи були найбіднішими та найбільш безправними верствами суспільства. Холопи, переважно військовополонені, були під владою своїх господарів та могли бути безкарно убиті.
У міському середовищі більшість складали вільні ремісники та торговці. З часом, почали пов'язуватися за професійними ознаками, професійні об'єднання почали здобувати вплив завдяки їхній спроможності захищати свої інтереси.
Таким чином, суспільство Русі-України у середньовіччі було різноманітним за соціальною структурою та за владною і власницькою рівнями, що вразливо впливало на розвиток країни.
ПЕРЕСКАЖИТЕ СВОЙМИ СЛОВАМИ ДАЮ 90 БАЛЛОВ!!!
Ответы
Ответ:Передмова
24 серпня 1991 р. стало історичною подією в житті українського народу. В
цей день Верховна Рада України проголосила утворення самостійної
незалежної держави. Цим історичним актом було продовжено багатовікову
традицію українського державотворення. Перед українським народом постало
завдання величезної ваги — побудова демократичної, правової держави.
Кожний громадянин, і передусім молодь, має визначити свою роль і місце у її
розбудові.
У незалежній Україні значна увага має приділятися підготовці
висококваліфікованих спеціалістів, здатних продовжувати кращі традиції
власного державотворення, основні моменти якого висвітлюються в цьому
виданні.
Підручник містить основні відомості, оцінки й аналіз найважливіших
подій в історії держави і права України з найдавніших часів і до сьогодення.
Він покликаний сприяти правовому, демократичному і патріотичному
вихованню студентів і всієї молоді, формуванню у них високих моральних і
правових цінностей. Опора на історичний досвід має допомогти юристу
зайняти тверду громадянську позицію у складному сучасному житті, бо мусить
бути наступність у розвитку держави і права.
Водночас не може не турбувати й те, що в суспільно-політичній свідомості
українського народу ще, на жаль, існує протистояння щодо деяких питань
історичного минулого нашої держави. Інколи це протистояння тягне за собою
відхилення від історичної правди. Суспільно-політичне примирення громадян
було б важливим кроком до консолідації всіх політичних сил країни, сприяло б
пошукам шляхів до правди і справедливості в оцінці нашої історії.
Історія України й історія інших країн залишили яскраві приклади перемог
саме тоді, коли переважала політика узгоджених дій.
Сподіваємося, що висвітлення і вивчення історії держави і права України в
наукових і навчальних закладах країни сприятиме просуванню до зазначеної
правди і справедливості. З цією метою історичні джерела, довідкова і
монографічна література аналізуються і подаються у підручнику об'єктивно,
без штучного їх відбору на догоду формуванню заздалегідь визначеної
концепції.
Предметом науки історії держави і права України є історія виникнення,
змін і розвитку типів та форм держави і права, а також конкретних державних
органів і правових інститутів народів, що населяли і населяють територію
України. В курсі, що пропонується, особливе місце посідає історія боротьби
українського народу за утвердження в Україні суверенної державності, мрія
про яку зародилася ще в сиву давнину.
Як наука історія держави і права України є частиною загальної історії
нашого народу, тісно пов'язаної з історією розвитку економіки, культури, науки
та інших галузей людської діяльності. Водночас вона зберігає відносну
самостійність і має особливо виражений об'єкт дослідження. Історія держави і
права України є також наукою юридичною, однією з фундаментальних
державно-правових дисциплін. Вона охоплює розвиток усіх аспектів еволюції
держави на території України — її державний механізм, форму державної
єдності, право.
Виникненню тих чи інших державних або правових інститутів передують
відповідні ідеї. Проте наука історії держави і права України спеціально не
вивчає таких ідей, враховуючи те, що вони глибоко висвітлюються в
самостійному курсі вчень про державу і право. Тут же про ці ідеї згадується
лише взагалі.
Існує певна схожість історії держави і права з теорією держави і права. Але
принципова відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави і права
вивчає переважно загальні закономірності розвитку держави і права різних
народів, а історія держави і права — конкретні державно-правові системи, їхні
особливості та характерні риси. Історія держави і права використовує узагальнення й понятійний апарат, розроблені теорією держави і права, й водночас дає
конкретний державно-правовий матеріал для таких узагальнень.
Зауважимо, що історія держави і права вивчає політичні та правові
інститути практично аж до сьогодення, тому вона стикується з чинним правом,
допомагаючи певною мірою зрозуміти його сутність, негативні та позитивні
сторони. Історико-правова наука, вивчаючи та узагальнюючи досвід минулого,
сприяє пізнанню і використанню закономірностей державно-правового
розвитку, уникненню повторення помилок. Проте, як уже зазначалося, це
можливо лише за умови правдивості історико-правового матеріалу.
Користуватися сумнівними даними про минуле — значить робити хибний
прогноз і на майбутнє.
Періодизація історії держави і права України здійснюється з урахуванням
теорії суспільно-економічних формацій. Принципове значення при цьому має
розрізнення рабовласницьких, феодальних, капіталістичних і соціалістичних
державно-правових утворень. Під час періодизації враховуються і
найважливіші зміни у сфері державно-правової надбудови.
Підручник складається з двох томів.
Ответ:https://znanija.com/task/53996459?answeringSource=feedPublic%2FhomePage%2F19#:~:text=%D0%9E%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%82%3A%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%D0%B7%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%20%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%B2.
Объяснение: