Предмет: История, автор: myroslava9

Дати характеристику середньовічному Києву дууже треба зараз)

Ответы

Автор ответа: Frish27272827
1

Середньовічний Київ був одним із найважливіших міст і культурних центрів Східної Європи. Він відігравав визначальну роль у формуванні української та східнослов'янської ідентичності і був місцем розвитку багатьох важливих історичних та культурних подій. Ось кілька ключових характеристик середньовічного Києва:

Центр політичної влади: Київ був столицею Київської Русі, одного з найбільших та наймогутніших середньовічних держав на території Східної Європи. Місто було політичним і культурним центром регіону.

Релігійний центр: Київ був важливим релігійним центром Східної Православної Церкви. Свято-Софійський собор, побудований у XI столітті, став символом міста і важливим християнським храмом.

Культурний розвиток: В середньовічному Києві розцвітала література, мистецтво і освіта. Місто мало багатий письменницький спадок, включаючи літературні твори, такі як "Повість временных лет".

Архітектурні скарби: У Києві можна було побачити величні архітектурні споруди, включаючи Свято-Софійський собор, Золоті ворота, Кирилівський монастир і багато інших.

Міжкультурний обмін: Київ був місцем, де зустрічалися різні культури, включаючи скандинавські, грецькі, візантійські та східнослов'янські впливи, що призвели до формування багатошарової культури.

Торгівля і економіка: Місто мало стратегічне географічне розташування на шляху торгівлі між Східною та Західною Європою, що сприяло розвитку економіки і багатству.

Захисна архітектура: Місто було обгороджене міськими стінами та оборонними спорудами, що свідчить про його важливу оборонну роль у середньовіччі.

Середньовічний Київ є надзвичайно важливим періодом в історії України та Східної Європи, і він залишив глибокий слід в культурному, релігійному і історичному спадку регіону

Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: Rinas2010
Предмет: Українська мова, автор: djorstxb240
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА СРОЧНО СЕГОДНЯ СДАТЬ НУЖНО Ознайомтесь із пам'яткою та зразком виписування цитат.
Випишіть цитати з уривку тексту Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Отак, раз, на клечальнiй недiлi, була Маруся у своєї подруги у дружках на весiллi i сидiла за столом. Проти дружечок, звичайно, сидiли бояри. Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами. Як пришивали боярам до шапок квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i той п'ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник!.. Як брязнув, так усi, хто був на весiллi, так i вжахнулись, а дружки аж спiвати перестали. А вiн собi й дарма: потряс патлами та за ложку i став локшину доїдати, буцiм тiльки копiйку дав.
От, сидячи за столом, як вже попринiмали страву, давай тогдi Василь дiвчат розглядать, що були у дружках. Зирк! i вздрiв Марусю, а вона аж у третiх сидiла, бо старшою дружкою, скiльки було її не просять, нiколи не хоче: "Нехай, — каже, — другi сiдають, а менi i тут добре".
Став наш Василь i сам не свiй і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади — поперед усiх: тiльки його й чули, вiд нього весь регiт iде; тепер же тобi хоч би пiвслова промовив: голову посупив, руки поклав пiд стiл i нi до кого нiчичирк; усе тiльки погляне на Марусю, тяжко здихне i пустить очi пiд лоб.
Не пiшла ж i Маруся до танцiв, а сiла собi сумуючи на приспi бiля хати та за Василем погляда. Що ж у неї на думцi, того й сама не розбере. То часом стане їй весело так, що зараз бiгла б до матерi та, й приголубилась би до неї, та вп'ять засумує, i слiзоньки хусточкою обiтре, i бажа батенька, щоб розвiв її тугу; то всмiхнеться, то засоромиться; i дума, щоб то й додому iти (так було попереду усе робила: чи посидить, чи не посидить на весiллi з дружками та мерщiй i додому), та як розглядить, що треба побiля Василя iти, та й передума. А сього вона й сама не знала, що в неї на думцi було: "Коли б отой парубок прийшов та поговорив би зо мною, то неначеб менi на душi легше стало". Як же тiльки подумала об сiм, та як засоромиться! Почервонiла, як калина, закрилась рученьками i голову похилила.
(За повістю Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»)