Малий Віз
Оксана Сенатович
сроооочнооо
перепишите казку малий віз очень скорочено
Ответы
Дмитрик полетів у небо, вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Малий Віз повіз Дмитрика додому.
Дома він засунув Віз під ліжко і ліг спати.
Ще й заснути не встиг, як Дмитрик разом з ліжком поїхав у невідоме.
Там на нього вже чекало товариство. Біля куреня сиділи козаки і варили куліш. Такого дива вони не чекали.
Дмитрик почав злазити з ліжка. Воно перехилилось, Дмитрик разом з ним звалився на землю. А Віз відкотився набік.
Сивовусий козак узяв велику ложку і затиснув її у Дмитриків кулак.
- Сідай їсти з нами. Поїси і скажеш, чого прийшов.
Дмитрик наївся, почав говорити несміло:
— Я маю справу до Івана Сірка. Ми з одним товаришем посперечалися. Я кажу, що за часів отамана Сірка були в козаків підводні човни. А мій товариш не хоче вірити...
— Іди сам оглянь човна.
Пішли вони до ріки. При березі бився об хвилі човен. Він був подібний до великої жовтої черепашки. Дмитрик хотів залізти всередину, та козаки не пускають туди і кажуть: лягай швидко в ліжко, бо вже скоро будитимуть тебе.
На сході, небо заясніло. Козацька ракета ось-ось вистрелить.
— Ви придумали ракету?
— І човна підводного, і ракету, — промовив найстарший козак.
Козацька ракета вистрелила. Стало ясно-ясно. Підводний човен зблід, занурився у воду і зник.
Через кілька днів Дмитрик прийшов до міста Підгайці, зайшов у книгарню.
— Чи є книжка про Івана Сірка? — запитав.
— Немає, незабаром буде.
Сяде Дмитрик на Малого Воза і отамана Сірка знайде! І поїдуть вони шукати пригод.