Чому радянська влада переслідувала В Івасюка? СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА!!!
Ответы
Ответ:
Объяснение:
4 березня композитору Володимирові Івасюку мало б виповнитись 70 років (народився 4 березня 1949-го – пропав 24 квітня 1979 року, а 18 травня знайшли тіло). Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують. У чому особливість Володимира Івасюка, який досі вражає і захоплює? Про дивовижного композитора, співака, просто людину розповіли його друзі –фотомитець Любомир Криса і поет-пісняр Богдан Стельмах.
«Як і цей диван, так і у Володі стояла канапа в куті. А ось у цьому місці фортепіано, біля якого він міг годинами працювати. Тут були меблі, які він сам спроектував, на них стояли під стелею дві колонки. Це була техніка вищого класу, яку він вмикав на повну потужність, бо казав, що музику треба слухати голосно», – каже фотомитець Любомир Криса, який одружений із рідною сестрою Володимира Івасюка, пригадуючи кімнату, в якій працював брат дружини і його друг у Львові.
Володимирові Івасюку пощастило, що зверху мешкала сусідка – пані Марія. Жінка працювала прибиральницею, повернулась із Сибіру. Чи була палкою шанувальницею Володимира Івасюка, чи усвідомлювала, що поверхом нижче народжуються шедеври – невідомо, але за гучну музику навіть вночі не робила зауважень знаменитому сусідові.
Він був знаменитий, але не гордий, давався любити
Любомир Криса
«Приходжу до Володі сюди у квартиру, а він «бам-бам» по клавішах. Співав і бив по клавішах. А я питаю, чи так цілий день може «бееее», «ввеееее» і чи вночі теж. А він відповів, що так, що в сусідів претензій нема, бо він ходив запитати. А сусідка відповіла: «Ой, дитино, та я так нароблюся цілий день, а ти ще заграєш, як мені приємно..» Може, лукавила, але він отримав гарну відповідь і далі грав, привозив із Києва записи, де лише музика звучала. Володя був дуже працьовитий, міг цілу ніч переписувати. Приходжу, а в нього по цілій кімнаті партитури. За ніч все написав. Слава його звучала, люди добивались його дружби, дзвінки за дзвінком, сюди листи пачками приносили. Він був знаменитий, але не гордий, давався любити. Не афішував, що тут живе», – розповідає Любомир Криса, який вперше познайомився зі своїм майбутнім швагером у Львові в 1972 році.