як розвивалася османська імперія впродовж 16-17 століть. 5-10 речень.
Ответы
Ответ:
У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдову, Трансильванію, республіку Рагуза, Кримське ханство, Мекку, Імеретінське царство та інших. Очолювали її султани, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалась централізованим урядом (порта) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця була у містах Сегют (1299—1326), Бурса (1326—1365), Едірне (1365—1453) й Стамбул (1453—1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представників інших релігій обкладали податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Венеційською республікою, Папською державою, Мальтійським орденом, Польщею та Російською імперією. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного (1520—1555), простягалась від Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.
Відповідь:
1 У 16-17 століття османська імперія зазнала значного розширення своїх територій, завоювавши значні частини Європи, Близького Сходу і Північної Африки.
2 Під керівництвом султана Сулеймана I (Великого) османська імперія досягла свого піку могутності і стала найсильнішою силою в регіоні.
3 Сулейман I відомий своїми військовими успіхами, зокрема війнами з Угорщиною, Австрією та Персією, які дозволили імперії розширити свої кордони і збільшити свої володіння.
4 Однак у другій половині 17 століття почалася поступова втрата впливу османської імперії. Вона втратила значні території в Східній Європі та під час війн з Австрійською імперією.
5 Втрати територій були також супроводжені внутрішніми конфліктами і політичною нестабільністю, зокрема занепадом дисципліни серед яничарів - османської військової аристократії.
6 У 1699 році османська імперія була змушена укласти Карловицький мирний договір, який призвів до втрати значних територій на користь Австрійської імперії та інших сусідніх держав.
7 Розвиток османської імперії в цей період характеризувався поступовим послабленням і втратою територіальної могутності.
8 Зростання внутрішніх конфліктів, корупції та соціальних проблем також призвело до ослаблення імперії.
9 Втрата територій та послаблення впливу османської імперії в 16-17 століття були початком довгого процесу її послаблення, який тривав до 20-го століття.
10 Османська імперія втратила свою позицію як світової держави, але залишалася важливим політичним і культурним актором в регіоні до свого остаточного розпаду у 20-му столітті.