Предмет: Українська мова, автор: katya14k

Розставте розділові знаки.


І здалося що доля нарешті усміхнулася цьому юнакові але життя готувало нові випробування.

Навіть десять років заслання не людські умови заборона писати й малювати не змогли зламати сильного духу поета караюсь мучусь але…не каюсь

Минули століття…І зараз у наш час час війни не справедливості слово Шевченка має могутню непереборну силу боріться поборете вам бог помогає.

Як далеко б він не був від України доля рідної держави завжди хвилювала його більше ніж власна.

Сьогодні ми маємо ким пишатися.

Тарас Шевченко наш приклад наш герой наша підтримка.


ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА , ОЧЕНЬ СРОЧНО, дам 50 баллов!
Не тот ответ - жалоба.

Ответы

Автор ответа: Shabobus
0

Ответ:

І здалося, що доля, нарешті, усміхнулася цьому юнакові, але життя готувало нові випробування.

Навіть десять років заслання, не людські умови, заборона писати й малювати не змогли зламати сильного духу поета - "Караюсь, мучусь, але…не каюсь".

Минули століття… І зараз, у наш час війни, несправедливості слово Шевченка має могутню непереборну силу. Боріться, поборете, вам Бог помагає.

Як далеко б він не був від України, доля рідної держави завжди хвилювала його більше ніж власна.

Сьогодні ми маємо ким пишатися. Тарас Шевченко - наш приклад, наш герой, наша підтримка.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: uuuuuuuuula
вопросный план вопросного плана для изложения: Щенок заблудился в пригородном поселке. Везде чужие высокие заборы, за ними гавкают и рычат злобные цепные псы. Над головой темное небо, крупные холодные звезды. Порывистый ветер клонит к земле березы, гудит, завывает в дуплах тополей. Под ногами чавкает сырая земля. В воздухе пахнет горькой осиновой корой. Усталый малыш вспомнил теплый, просторный дом, коврик в сенях, на котором он любил сладко потягиваться и дремать, шустрого пятилетнего сына хозяина Шурика. Тут щенок разразился на весь поселок тонким, отчаянным визгом. Он бегал по незнакомой тропе и по-своему, по-собачьи молил о помощи. Но никто не внимал его голосу. Люди с трудом отрывали головы от подушек и бранили непутевого пса. И долго еще под самыми окнами слышался вой щенка. Вдруг раздался окрик хозяина. Пес со всех ног бросился к нему, лизнул в щеку и нос, принялся тереться мокрой от слез мордой о широкие теплые ладони. На всю жизнь запомнится ему сырая осенняя ночь на окраине пригородного поселка, где он впервые в жизни так остро почувствовал одиночество.​