23. Опишіть зимовий бір так, як його бачить герой оповідання. Розповідь ведіть від
першої особи. Розпочніть опис зимового бору так: «Я ввійшов / увійшла в
сосновий бір...»
З цього обривка тексту :
В бору снігу мало. Тихо навкруги й затишно.
Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струше-
ний вітром з верховіття. Десь неподалік чути:
цюк-цюк-цюк, – дятел порається. Олесь нахиляється,
крекче, пильно мружить око. Пальтечко в нього тов-
сте, а сам тонкий; важко нахилятись: дух спирає.
Аж он під старою сосною латка шишок рябіє. Ще
одна впала. Олесь стає навшпиньки.Зачувши людину,
дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив
його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і
зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь притулився вухом до
стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скри-
піло, а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння – помирає сосна...
Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і,
вирішивши, що тепер сосна не впаде, пострибав через замети до школи.
Ответы
Ответ:
Я ввійшла в сосновий бір і відразу почула спокій і тишу, які панували навкруги. Сніг лежав невеликим шаром і кристалізувався на гілках дерев. Лише час від часу чути було шелест снігу, який вітер зірвав з верхівок і розкидав по гіллях. Я стояла недалеко і віддалено почувала звук дятла, який трудився неподалік. Він стукав своїм дзьобом і шукалось хтось дереві, щоб його забрать. Я втягнулася в цей звук і зізналася, що якби не чула його, то й не побачила би шишку, яка впала під стару сосну. Мої очі залишилися там і я піднялася на носочки, щоб побачити куди вона поділася. Як тільки я згадала про себе, дятел притих і випав з гілки. Я наклонилася і притулилася до стовбура, а мої вуха почули скрип під корою. Під моїми ногами почало рухатися коріння і я поняла, що сосна помирає. Я накопала багато снігу і вирішила, що це врятує дерево, а потім поспішила до школи, перестрибуючи через замети.
Объяснение: