Преказ тексту Хліб на столі Перед тим як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.
Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати. У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви,висипають борошно в пічну діжу, затим додають кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.
Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».
Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом. Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб. Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник. Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок
поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю...
Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася...
І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».
Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.
Орієнтовний план
1. Прибирання світлиці.
2. «Бог на поміч».
3. Процес приготування хліба:
а) просіювання борошна та додавання кислого молока;
б) заміс діжі;
в) мама замішує тісто;
г) кругла, як сонце, хлібина;
д) хліб посадили в піч.
4. Зарум’янілі паляниці виймають із печі.
5. Хліб на столі — то найбільше багатство.
Ответы
Ответ:
Прекрасна картина ранкової господарської рути, яка оживляється розмаїтими кольорами та ароматами, перед нами. Мати готує хліб, але перед тим, як замішувати тісто, вона неодмінно чепурили світлицю, підмітала долівку й черінь, підмазувала піч. Тільки після того, як все зроблено, мати з вдячністю витягувала з печі макітру з теплою водою, остаточно вимивала руки і, висушивши свіжим рушником, сказала приповідку: «Бог на поміч».
Потім починалася сама процедура замішування тіста. Борошно, внесене із комори, пересівалось у неньчиних руках, поплескуючись у долонях, і біла пороша настеляла пухку ковдру. Зістукавши ночі, вони висипали борошно в пічну діжу, додавали кислого молока і дерев'яною лопаткою розмішували його. Розмісивши борошно з молоком, мати розмочувала у теплий водій кавалочок тіста, що лишився від минулої випічки, бо без нього замішок не вийде пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, діжу висаджували на окраїну печі, укутовували куфайкою і покривали плод чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолів і вчасно зійшов».
На ранок, коли ще збиралася родина, а сонце тільки починало зігрівати землю, мати зодягалася в чисту сорочку, підв'язувала вишитий фартух і починала місити тісто. Коли воно ставало в'язками, як ґума, мати призупиняла роботу, а потім почала викачувати хліб.Руками легко розібравши кусочки тіста, змочуючи руки у водія, щоб уникнути прилипання, і перекидаючи його з однієї долоні в інше, ували майстри круглу форму хлібини, як сонце. Коли хлібини виймали з печі, ненька знову притрушували їх борошном та розмазували маслом, щоб вони не стали твердими. Потім вони розклали хлібини на дощечки й закривали полотняною серветкою. Це було важливо, щоб хліб не висох і не затвердів.
Коли буханці охолонули, мати звернулися до мене та сестри і сказали: «Дити, з вами є робота». Ми збирали волоські горіхи та готували їх для хліба. Намагалися вийти ядро з горіхів без тріщин та затерти його на дерев'яному тертильці.
Після цього мати додала горіхи до тіста і знову його мішала. Це давало хлібу особливий смак та аромат. А коли хліб уже був готовий, спробували зберегти його якомога більше. Це було важливо, адже хліб був основним продуктом харчування нашої родини.
Таким чином, замішування тіста та випікання хліба в нашій родині було не просто процесом приготування їжі, а справжнім ритуалом. Він вимагав увагу, час та зусиль, але відповідав великим задоволенням і надавав почуття злагоди та домашнього затишку.Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.