Предмет: Английский язык, автор: bobrac95

7 Look again at the items in Ex. 5. Read and match. 6It's made of plastic It's made of metal It's made of leather A B 10 it's made of clay. It's made of wax It's made of wool It's made of wood It's made of glass It's used for changing channels on the TV. It's used for telling the time. or plastic It's used for keeping trousers up. It's used for planting flowers in. It's used for lighting a room. It's used for keeping you warm. and straw Il's used for cleaning floors. It's used for checking your appearance.​

Ответы

Автор ответа: ThisIsPE4KA
7
  1. It's made of plastic and it's used for changing channels on the TV.
  2. It's made of metal and it's used for telling the time.
  3. It's made of leather or plastic and it's used for keeping trousers up.
  4. It's made of clay and it's used for planting flowers in.
  5. It's made of wax and it's used for lighting a room.
  6. It's made of wool and it's used for keeping you warm.
  7. It's made of wood and straw and it's used for cleaning floors.
  8. It's made of glass and it's used for checking your appearance.

sjansel12: Там как бы надо писать прдметы из этих слов.
ainagulshaymurat: спасибо
smahatova23: это правильно или нет?
simirenkoavrora: правильная или нет=
simirenkoavrora: нет?
Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: vladys735
Предмет: Українська мова, автор: zhygailowsasha
Домашнє завдання:

Контроль говоріння

Усний !!! докладний переказ художнього тексту
розповідного характеру з елементами роздуму,
доповнивши текст своїми міркуваннями про
вчинок хлопчика.

Черевики
Було це восени сорок третього року. Щойно настало
наше звільнення від німців, зазнали ми великої радості, але й
бідували дуже. Уже земля грудками взялася, зима з-за гори
виглядала, мені в перший клас іти, а взувачки — ніякої. Мати
напекла ячних пампушок та й каже:

— Понеси на станцію, продай солдатам.

Прийшов я на станцію, заліз у вагон і стою при вході. Не знаю,
що казати.

— Продаєш? По чому штука? — запитує мене найближчий
солдат, уже немолодий, з рудими вусами.

А я мовчу. Малий, але теж утямив — люди на фронт їдуть, може,
їх усіх повбиває завтра, а я з них за пампушки гроші правитиму.
Соромно мені стало, і сльози на очі навернулися. Стою я,
переступаю босими ногами, носом шморгаю.

— Я не продаю, так беріть.

Солдат із вусами простягнув руку, узяв одну пампушку,
розломив, і дух по вагону пішов. Одкусив він трошки, жує і на
мої ноги дивиться. Тоді друга рука потяглася до кошика, третя, а
далі пішов кошик по вагону. У цю мить паровозний свисток
засвистів. Вусатий ухопив десь за спиною кошик, втиснув мені в
руки і в спину штовхає:

— Біжи, хлопче, зараз рушаємо.

Іду додому, і чомусь мені все ще соромно, і
плакати хочеться. Аж за станцією відчув, що кошик
не порожній. Не розібрали солдати всіх пампушок,
думаю. Дивлюся, аж там два зошити зелені й
чотири олівці. А під зошитами ще щось.
Роздивляюся, а воно солдатські черевики. Добрячі,
цілі, тільки один трохи більший, а другий —
менший, і задники позлизувані.

Ті черевики я носив до шостого класу, міцнішої і
теплішої взувачки не пам'ятаю в житті

(За Ю.
Мушкетиком).