Предмет: Другие предметы, автор: lizavetkina

Узагальнення вивченого з теми «Мій добробут»
1. Які складники добробуту ти знаєш?
2. Що таке кишенькові гроші?
3. Що таке доброчинність?
4. З якою метою люди займають доброчинністю?
5. Які правила відповідального споживача ти знаєш?
6. Чи повинна людина коригувати свої потреби у зв’язку з обмеженими природними ресурсами? Яким чином?​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: artemovamarya1
2

Ответ:

1. Складниками особистого добробуту є прагнення бути задоволеним життям, турбота про фізичне, психічне та соціальне здоров'я й прийняття стійкого способу життя.

2. Кишенькові гроші — певна сума грошей, яку, зазвичай, періодично виділяють батьки своїй дитині і яка знаходиться в повному розпорядженні дитини.

3. Доброчинність - Добрий вчинок, яким ти допомагаєшь людям, і робиш добро.

4. безкорисливе надання допомоги тим, хто її потребує.

5.

захист своїх прав державою;

належну якість продукції та обслуговування;

безпеку продукції;

необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

6. Вибач не знаю


lizavetkina: Дякую!
artemovamarya1: нема за що!
artemovamarya1: =)
Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: markotkachuk2009
Скласти складний план Прокидаюсь я щосуботи від сонця та золота, що, здасться, тече крізь вікно з позолочених хрестів на Андріївській церкві. Я дивлюся на них та уявляю, куди б лягала Їхня тінь, коли сонце тільки-но зi- йшло. А сягала вона аж на дальнi, укриті молоденькою зеленню при- додільські кручі. Кручі ті найраніше зустрічають весну. Потім тінь дедалі коротшвала, доки не зникла помiж старовинними будинками на узвозі тихій вуличці, вимощеній бруківкою. Я подумав тоді: «Тiнi коротшають так само непомітно, як і людське життя. Я іду узвозом до Подолу, мого улюбленого, брудненького, але найдемократичнішого району в цілому місті, з його Житнім база- ром, старенькими церковцями, вологим вітром iз Дніпра. На узвозі мало перехожих. Субота. Тільки в скверi бiля Андріївської церкви сидить на лавочках пенсіонери з онучатами. Нині на узвозі тихо. Ол- нак тільки-но я проминаю останній низовий будинок нашої вулиці, вiд спокою, що огортав мене там, нагорi, не залишається і слiду: спiвають на крутих звивах колії трамваї, коротко й рiзко сигналять машини, скриплять гальма, підтюпцем біжать від автобусної зупинки до базару сільські жінки з кошиками та клунками за плечима. Андріївська церква. м. Київ Я пішов на кручі. Поміж густими кущами дерези на схилах уже закуталася лагідна просинь. А низовою вулицею ще текла рiчка жовтого пилу, і в ньому снували маленькі люди. Сонце вже торкнулося обрію. Воно було кругле, густо-червоне й таке врочисте, що говорити з ним личило б хоба що давньогрецькою мовою. Але я не знав давньогрецької і йшов поміж кручами, тихо шепо- чучи: Скоро я вже не побачу тебе iз цих круч. Але ж ти однакове всюди! ​
Предмет: История, автор: loveturlet