Предмет: Українська мова, автор: andtiysavenchuk

напишіть твір есе на тему висушення річок за твором Ліни Костенко "Ще назва є а річки вже нема." Срочно!!!!​

Ответы

Автор ответа: Vladimirsevcuk
3

Ответ:Річки – це жива вода нашої планети. Вони забезпечують життя всім на землі, не лише людям, а й тваринам та рослинам. Але зараз ми стикаємося з проблемою висушення річок. Ця проблема актуальна не лише для України, а й для всього світу. І це трагічно.

Твір Ліни Костенко "Ще назва є а річки вже нема" – це розповідь про те, як людина може знищувати природу. Річки, які були колись живими та бурхливими, стали слабкими та скупченими в калюжи. Це сталося через бездумне поводження людей з природою. Ми використовуємо воду з річок для поливу полів, перекладаємо річки, будуємо плотини, що призводить до їх висушення.

З одного боку, ми повинні забезпечити свої потреби в воді, але з іншого – ми повинні зберігати цей природний ресурс для майбутніх поколінь. Наше завдання – знайти баланс між використанням та збереженням водних ресурсів.

Щоб запобігти висушенню річок, необхідно приймати дієві заходи. Потрібно створювати спеціальні охоронні зони, де річки можуть вільно течії, а також здійснювати викопування нових каналів для річок. Також потрібно навчати людей економно використовувати воду та впроваджувати нові технології для очищення води.

У своєму творі Ліна Костенко ставить перед нами проблему висушення річок, що сталося через бездумне поводження людей з природою. Ми повинні зрозуміти, що знищення природних ресурсів призведе до катастрофи, яку не зможе врятувати навіть найсучасніша техніка. Тому ми повинні бути відповідальними та зберігати природу для наших нащадків.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: anya3291s
Покинуте гніздо
У Матросовому яру поросли густі, колючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілося дізнатися, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.
Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка - попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла.
Дивлюся: гніздечко маленьке, а в нім - п′ятірко голубих, як намистинки, яєчок. Про свою знахідку я розповів Миколці.
- Не вигадуй, - зблиснули Миколчині очі. - Злови пташку, тоді повірю. - Як зловити? Адже вона пташенят висиджує.
- Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине. Послухав я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком.
Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташка гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведу Миколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:
- Так ти - справжній живодер! - каже. - Покажи пташку батькові. Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:
- А в мене ось пташка!
- Звідки вона в тебе? - не повірив батько.
Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!
- Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім′я буде більша. Розумієш?
З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона - кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали.
Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отже недарма кажуть: "Не слухай чужого розуму..." Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що!
З тих пір я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця. (За І. Складаним)
Складіть план до тексту Визначте, які типи мовлення покладені в його основу. Даю 10 балів