Предмет: Українська література, автор: kosmomishka2007

написати тези.ось приклад і так всі 6 груп коротко сформулювати одне речення і записати тезу

І Шевченко-художник.

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

ІІ Шевченко і його "Щоденник".

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

ІІІ Тарас Шевченко в історії української літературної мови.

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

Лексикою (арена, арія, гармонія, грація, епілог, епопея, елегія, інтродукція, ко- лега, оригінал, легіон, лабіринт, космо- політ, консиліум та ін.). ономастичною лексикою (Богун, Наливайко, Підкова, Гамалія, Трясило. Чалий, Швачка, Гон- Та, Дорошенко, Потоцький, Понятов- ський. Конецпольський і под.), топоні мічними назвами (Батурин. Звенигород, Монастирище, Лисянка, Лебедин, Сміла, Яр Холодний, Мотрин монастир. Ост- ра брама, Кос-Арал тощо), реальними і міфологічними іменами та назвами ста родавнього світу (Архімед, Брут. Про- метей. Алкід, Аполлон, Лета, гінекей, гладіатор та ін.).


Слід відзначити неосяжність діапа- зону Шевченкового слова, яке ввібрало в себе всі кольори і барви світу, синоні мічні можливості фонетики і граматики мови, багатогранність літературних жан- рів, родів і видів, стилістичні можливос- ті української мови. Слово Шевченка відображае в собі духовні скарби народу, його історію, звичаї, культуру. У рідному слові Т. Шевченко вбачав могутню силу: ... Возвеличу


Малих отих рабов німих!


Я на сторожі коло їх


Поставлю слово. Шевченкове слово віддзеркалює ха- рактер українського народу, розкриває його душу в усіх її проявах, стає емо ційно-експресивним центром (пасочка пташка Оксана; сердяга, убогий, бідний Ярема; чорнобрива Катерина тощо). Різ- номанітні форми імен у творах Т. Шен ченка демонструють багату словотвірну систему української мови (Катря, Кат- руся, Івась, Івашечка, Петрусь, Петру ха, Ганнуся, Ганнусенька, Наталонька тощо). Стилістичні можливості слова передано за допомогою зменшувальних словотвірних засобів (пташечка, ли- шенько, головонька, оченята, слізоньки, серденько, рученьки, дівчинонька, руса- донька, ненька, голубка, місяченько, соло- вейко, подруженька та ін.), образної сим-


воліки, метафоризації (хата-могила, сичі віщують; могили сумують, говорять, з вітром розмовляють: Україна журить- ся, плаче, сиротою блукає над Дніпром тощо). Варто зазначити, що Т. Шевченко утвердив у літературі і давні українські форми звертань: «Зоре моя вечірняя, зі- йди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою», «Катерино, серце мое! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінеш- ся з малим сиротою?».


Довершеність вислову, гармонія зміс- ту і звучання, музичність мови Т. Шев ченка є свідченням його глибокого зна- ння джерел рідної мови, чуття мови, розуміння ваги літературної мови в письменстві. У творах Великого Кобзаря ніби «цілий народ <...> говорить устами свого поета» (М. Костомаров). Підтвер- дженням цьому є народні пісні на слова Т. Шевченка: «Реве та стогне Дніпр ши рокий», «Така її доля», «По діброві вітер вие», «Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови», «Ой літа орел, ли «Як умру, то поховайте», «Вітер з гаєм розмовляє», «Зоре моя вечірняя» та ін.


Т. Шевченко писав свої твори росій- ським правописом (іншого не було). На- ведемо зразок з оригіналу 1847 року:


Мени однаково, чи буду


Я жить в украини, чи ни Чи хто згадае, чи забуде Мене вь снигу на чужини ОднаковиСинько мени.


Незважаючи на російський правопис граматика мови Шевченка відобража граматичну систему української загаль- нонаціональної мови. Він свідомо уника русизмів, просторіччя, відмовляється від форм типу говоре, носе, мандровами, мордовати, частовати, утопицця, смі- єцця, Хведір, Хвастів, які трапляються творах інших письменників. У тво рах Великого Кобзаря простежується усталення літературних форм говорить, носить, Федір, Фастів, дієслів із суфік сом -уба- (мурувати, мандрувати), пра- вописних форм на -ться (утопиться, сміється) тощо. Т. Шевченко відшліфо- вував свою мову, прагнув зробити її зро зумілою для широкого читацького кола, У листі до брата Микити 1840 р. він пише: «Брате Микито, треба б тебе пола яти за те, що я твого письма не второпаю: чортзна по-якому ти його скомпонував ні по-нашому, ні по-московському, ні се, ні те... А я ще тебе просив, щоб ти писав по своєму».


До Т. Шевченка не було такого пись менника чи поета, який так глибоко знав би народну українську мову і зумів ви- робити естетичні загальнонаціональні мовні норми. У його творах остаточно утвердилися і національні назви Укра іна, украінський.


Т. Шевченко став справжнім творцем сучасної української літературної мови, відібравши з національної мови україн- ського народу найкращі лексико-фразео- логічні, орфоепічні, граматичні, сти лістичні мовні засоби і поєднавши їх у своїх творах у єдину чітку мовностиліс тичну систему. Поет унормував загаль- нонародну мову, відкрив для української мови необмежені перспективи подальшо го розвитку як мови літературної, вивів П на рівень високорозвинених європей ських мов.

Приложения:

Ответы

Автор ответа: vikiki201807
1

Відповідь: фото

Пояснення: сорян за почерк

Приложения:

kosmomishka2007: Нічого страшного дякую за відповідь
Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: auris9186