Question

СРОЧНО ПОМОГИТЕ!Створити будь-яку детективну історію, використавши дедуктивний метод.​

Answer 1

Перед детективом сидів чоловік років 30, це було видно по його ледь сивих скронях та не дуже глибоких впадинах під очима, що також свідчили про його нездорові посиденьки вночі під світлом тону вуличного ліхтаря. Чоловік прийшов з бурхливою, драматично описаною, заявою про так званий напад на його майно:
-Ну ось, я вийшов лише на 5 хвилин, відкрити вхідні двері, хтось подзвонив. Підходжу, а там нікого! Я ж-бо подумав що це якось дивно, повертаюсь до столу, а мого записника з 12-ма свіжонаписаними розділами мого нового роману і слід простиг! Це жахливо, це просто жахливо!
Детектив уважно слухав, дивлячись на синю пляму на сорочці у письменника. Часом здавалося що він чи-то поринув у роздуми про рішення цієї загадки, чи-то втрачає самоконтроль перед ідеєю солодко заснути. Все ж згодом перше враження дає плоди, детектив підійняв голову, та подивився прямо у вічі своєму клієнтові:
-Розкажіть що ви робили сьогодні вранці, до того як це сталося.
-Ну, власне, нічого серйозного, я до самого світанку працював над останнім розділом, розумієте, писати романи, хоч би які вони там були, це справа не з легких. Тож після 3-годинного, не дуже вдалого, сну я тільки що встиг попити чаю, і все! Розумієте, я не встиг навіть повністю прокинутись, а сталось таке жахіття..
-А який саме чай ви пили, містере?
-Ой, здається, це був каркаде, я дуже люблю його за кислий смак, він допомагає мені прийти в себе. Та й аромат чудовий!
-Зрозуміло.., - протягнуто мовив детектив, - дозвольте ще дещо уточнити, щодо останніх розділів, якими чорнилами ви їх писали?
-Не зовсім розумію до чого це питання, але здається це були мої запасні чорнила, якщо не помиляюсь, купив їх на ринку коли просто проходив повз. Мені сподобалось їхнє оформлення, але фірми не знаю.
-Вони були на водяній основі?
-Не знаю, мабуть, так.
-Що ж, mon ami, з вас вийде пречудовий байкар, та, боюсь, ви не на того натрапили.
Цю історію більше ніхто не почув ні в газетах, ні навіть у вузьких колах. Тут просто немає що розповідати, звична справа у портфоліо посереднього детектива: письменник, витративши десятки годин, такого швидкоплинного, часу, випадково проливає чашку його улюбленого чаю (боюсь, тепер ненависного) на щойно завершені розділи нового, виплеканого автором, роману. Чорнила розтікаються по паперах зі швидкістю багряного чаю, який залишає по собі лише гарні синє-фіолетові хмарки та хвилі зморшок.
Години витрачені намарно - таких розділів як ті, більше не буде. Бідний чоловічок на межі з тим щоб втратити усю його кар'єру, без перебільшень. Але у творчих людей завжди є рішення, наприклад, здійняти галас над викраденням роману, який був настільки цікавим, що для цього й не пошкодували таким ризиком!
Та в усіх грандіозних ідей та імпульсів, для когось на жаль, а для когось на щастя, завжди знайдеться вельми невимушене спростування.

Не знаю щодо розділових знаків, але це дуже цікаве завдання.