Що таке психологізм? Наведіть приклади застосування цього художнього методу у творі Шпага Славка Беркути
Ответы
Відповідь:
Психологізм — це заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі автор відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій.
У повісті "Шпага Славка Беркути" таких психологічних фрагментів дуже багато, тому вибрати якийсь один важко.
Наприклад, коли батько Славка Беркути розказував йому про масимальне навантаження, а Славко переживав чи він би його з гідністю витримав і що для нього стане "максимальним навантаженням". Славка мучили сумніви чи дійсно його найкращий друг дитинства гарна людина людина. Чи стало для ного "максимальним навантаженням": спровокований Юльком поєдинок на шпагах чи коли підвів свого улюбленого тренера і заплутався у павутинні власної вини? Або тоді, коли не побоявся йти на шкільний суд? Або коли відмовився на цьому суді виправдовуватися в тому, в чому не був винен?
У житті Юлька Ващука вистачало й своїх переживань, хоч вони іншого характеру. Тому що для когось було б безглуздо страждати від того, що ти не самий кращий і не завжди можеш виходити з будь-якої суперечки переможцем. Юлько не може змиритися з тим, що дівчина, яка йому подобається, обрала не його. Не може і не хоче усвідомити, що інколи варто прийняти ситуацію як є і відступити. А інколи варто пробачити чи прийняти. Як, наприклад, пробачити і прийняти неприємну історію з рідним батьком, коли його звинуватили у плагіаті.
Були свої життєві випробовування і у Стефка Вуса. І не менш трагічні й болючі, ніж у інших героїв.
Обирайте, що Вас більше вразило. А як приклад, я наведу тут лише один фрагмент з твору. Якщо не поміститься - то у творі це розділ під назвою "Чому ти так зробив, тату?"
... Завтра всі знатимуть. Завтра всі говоритимуть: "Он Юлько Ващук, це його батько…"
Юлько бачив себе у колі — мовби (відділений од решти, розумніший, кращий, здіб-ний. "Он Юлько Ващук — то його тато!"
Добре б завтра прокинутися раптом кимось іншим — не Юльком Ващуком, ні, ким завгодно, аби не Ващуком. Звичайним, буденним. Встати, вмитись, щось буркнути матері, коли вона попросить купити хліба, грюкнути дверима і вийти на вулицю — також звичайну, буденну, — і бути байдужим до каменів, до форми вікон, до кольо-ру дахів. До дзвону трамвайних рейок. До голосів у натовпі. Прокинутись, приміром, Стефком Вусом. Безтурботним, розбишакуватим, без думок і без фантазій; ким зав-годно, аби не Ващуком…
Вимовляв своє прізвище подумки, пошепки, майже вголос, і воно здавалося непри-ємним, чужим, воно не мало нічого спільного з ним самим, ніби жило собі окремо. Чому ж він має від-повідати — завтра і ще потім не раз, напевно: "Це твій батько, так?"
Чому він мусить — за тата?....
Ващук. Юлько Ващук. То це твій тато?
Ні. Не мій. То хтось інший. Не мій тато. Він ніколи ніякої книги не писав. Та кажу ж вам, не він. Дайте мені спокій, я ж сказав. І взагалі, що вас те обходить? Мій тато — не мій; Ващук я — не Ващук? Дайте мені спокій....
Навіщо ти так зробив, слухай, ти можеш сказати, навіщо ти так зробив?
То твій тато, Юльку, та признайся, то ж твій тато!
Неправда. Дурниці. Хіба ви не бачите — я не маю часу розмовляти з вами. Дайте мені спо-кій, я ж вас просив уже, здається. Якщо мій тато користується чужими дум-ками, то запитайте в нього, навіщо він так робить, а я не маю найменшого відно-шення до всієї цієї історії.
Яке мені діло до цього? Ну й що з того, що я Ващук? Що з того, скажіть, будь лас-ка?...
Чому ж ти так зробив, тату? Ти тоді не думав, що я існую на світі?
Пояснення: