Терміново про Івана Франка
тема як віднайти свій шлях у житті.
Ким хотів стати Іванна Франко у дитинстві , і ким він став у дорослому житті???!!!!!
Ответы
Ответ:У 1870-1880-х роках Франко активно займався журналістикою та зв'язками з громадськістю. Разом з Михайлом Павликом він видавав журнал "Громадський друг", альманахи "Дзвін" і "Молот" (обидва - 1878), журнал "Світ" (1881-1882) з Іваном Белеєм та молодіжний журнал "Тварин" (1888) з групою студентів у Львові. Співпрацював також з виданнями Українського Народного Руху. Співпрацював з газетою "Діло" (1883-1886), журналами "Зоря" (1883-1886) і "Правда" (1888), а також з багатьма польськими та австрійськими часописами.
Зневірившись у співпраці з Галицькою Народною Республікою, Франко разом з попередніми членами Громади намагався заснувати власну інституцію ("Поступ"). З цією метою він двічі, у 1885 та 1886 роках, відвідав Київ і зустрівся з громадськими та культурними діячами (Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Єлисеєм Трегубовим, Павлом Житецьким та іншими). Тоді ж він познайомився з Ольгою Коржинською, яка згодом стала його дружиною.
Деякий час, особливо у 1890 році, був членом Історичного товариства у Львові (пол. Towarzystwo historyczne we Lwowie) [16].
У 1890 році був одним із засновників і першим головою (до 1898 року) першої української політичної партії - Радикальної русько-української партії (РУРП), а також редактором друкованих газет "Народ" (1890-1895), "Криволов" (1891-1895) і "Громадський голос" (з 1895). Тричі балотувався від цієї партії на парламентських виборах у Галичині та Австрії (1895, 1897 і 1898), але щоразу зазнавав невдачі (через фальсифікацію виборів).
У 1893 році у Віденському університеті, під керівництвом видатного славіста В. Ягича, він опублікував дисертацію "Історія українського народу в Галичині та Австрії". Яґіча, опублікував дисертацію "Варлаам і Йоасаф, давньохристиянський духовний роман та його літературна історія" і здобув ступінь доктора філософії, але не зміг викладати на кафедрі української літератури у Львівському університеті, яка стала вакантною після смерті Омеляна Огоновського (щоправда, у 1895 р. він був успішно поновлений на посаді).
Объяснение: