Виписати цитати до Характеристики таких образів: Славка Беркути, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк.
Ответы
Відповідь:
Славко Беркута. Портрет: "маленький, блідий, давно не стрижений і тому трохи схожий на дівчинку" (після важкої хвороби)
риси характеру: "і я почував себе винним, мовби це на мене чекали і я не прийшов"
"Добре високим і сильним — їх не штовхають...А якщо ти у вісім років скидаєшся на дошкільнятко, до того ж у тебе ноги болять.. то, мабуть, краще ходити попід стінами.... Однак Славко не тримався стін". "Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов" (наполегливий)
"У глибині душі Славкові хотілося бути схожим на свого тренера"
стосунки з Юльком: "А часом, коли справді треба сперечатися і навіть щось різке йому сказати, то я мовчу, мовби нічого не трапилося", "Колись готовий був за Юлька у вогонь і в воду скочити, тепер не бажає цього робити..", "І пішов Юлько додому у Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалось, та все ж рятувала од вітру й морозу..", "Беркута під час турніру програв йому партію в шахи, навмисне програв, аби Юлько став чемпіоном серед п’ятикласників"
"Неправда, Юльку, неправда, я не знаю, що робити і як чинити"
"Що ж, коли йому не повірили, Він нічого не говоритиме, йому нічого більше казати, нехай роблять що хочуть"
чого хлопця навчають батьки: батько "І ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай..",
"І від лагідного батькового руху, від ласкавого "мій хлопчику" Славко раптом відчув себе сильним і здатним довести власну правоту".
"Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім - навіщо мені ховатися?"
Юлько Ващук. Портрет "...вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики", "...Юлькові нові черевики. Вони блищали, як люстерко, і Юлько ступав обережно та гордовито"
"виглядав пещеним мамієм, однак ніби й плохутою не був" (на думку Стефка Вуса)
Риси характеру: "Різні книжки потрапляють до рук. Зверху - шкільна читанка, під читанкою - Шекспір і Діккенс".
"Годинами хлопчик сидить над роялем і вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують..",
"І подумки Юлько вимальовує доокруж себе коло — заворожене, як у казці, — не переступиш ані ззовні, ані зсередини…", "... Юлькову вибагливість у виборі знайомих". "... всі довкола — звичайні, а йому, Юлькові, хочеться тільки незвичайного, бо він і є якраз та людина, якій доступне усе складне"
"Коли Юлько сам брався за якусь домашню роботу, він через п’ять хвилин скидався на сажотруса або на мірошника..."
"Із Юльком сперечатися — все одно, що кам’яну брилу на дуель викликати, він на своєму стоятиме, хоч би й не мав рації"
"Говорити він уміє гарно, це правда, та й взагалі нема нічого такого, що Юлько робить погано. Хіба що просто знає, чого не втне, — і не береться за те"
"Але ж і бійку зчиняти годі було — земля слизька..." (гидливий)
"Авжеж, тільки сороки мені й бракувало! — з огидою скривився Юлько і тицьнув птаху черевиком" (жорстокий)
про однокласників " Треба з кимось розмовляти, а більше ні з ким. Хлопці у нас якісь такі…" (пихатий),
"Юлькові приємно: він говорив про речі, яких Лілі навіть не знала, і почував себе першовідкривачем, учителем"(марнославний).
Чого навчають хлопця батьки: мати - "Не ходи на подвір’я, то не для тебе компанія, не твоє коло. Ти зовсім інший, синку". Батько: "Юлько зустрічає погляд батька, і той погляд змушує хлопця до лицемірства", "Вимовляв своє прізвище подумки, пошепки, майже вголос, і воно здавалося неприємним, чужим, воно не мало нічого спільного з ним самим, ніби жило собі окремо" (ладен відмовитися від батька, якого звинуватили у плагіаті)
Стефко Вус. Портрет «високий хлопчак у обтріпаному пальті — навіть зоддалік він виглядав нечесаним і занедбаним»: у нього «кучерява густа чуприна», «..в погляді синіх очей мовби аж колючки ховалися». "...ішов якось прихильці, заклавши руки в кишені, було в його постаті щось дуже незалежне й водночас невеселе"
Риси характеру.
«коли Стефко казав — ні, таки то вже було «ні».
«Посинілий — аж очі попригасали, але упертий у своєму бажанні навчитися плавати, годинами сидів у мілкій, по коліна воді…» (впертий).
"Стефко Вус, соловей-розбійник з нашого двору. Стою та й дивуюсь: чогось такий добрий став, у дворі хлопчаків мало що не ломигає, а тут над сорокою розчулюється!" (так відрекомендував Стефка Юлько)
«...Струшував з гілок ліщини коричневі горішки-лусканці, а вдома жменями висипав їх малій Насті». коли Наста запропонувала йти в інтернат: "Настка, видно, готова була розплакатися, але тільки кліпала очима; і раптом згадалася Стефкові ота птаха на мокрому листі — аж самому щось підступило до горла, і він закашлявся, мовби захлинувшись молоком" (любив сестру). стосунки з батьком: "Не мав Стефко до батька доброго серця, бо й від батька ніколи не було ані ласки, ані якої лакоминки, ані поради".
Для Лілі цитати в коментарях
Пояснення: